ФСБ заплуталась у псевдонімах Шухевича


Коли ФСБ розсекретила деякі архівні документи щодо діяльності ОУН і УПА під час Великої Вітчизняної війни, російська і деяка українська преса одразу розтиражувала це під заголовками на кшталт «ФСБ РФ розсекретила зв’язки ОУН-УПА з фашистами». Самі документи ніхто прочитати не спромігся, а дарма: вони справді розкривають дещо нове для росіян – українські націоналісти справді намагались створити незалежну Українську державу й боролися проти німецько-фашистських загарбників.

Спочатку про кілька, можливо, сенсаційних для росіян, але давно відомих нам речей.

Перше – про вбивства бійцями УПА мирного українського населення. Масштабна праця фахівців з Інституту історії НАН України «Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія», підготовлена робочою групою істориків при урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН і УПА підтверджує, що українські націоналісти справді ліквідовували тих людей, які співробітничали з більшовиками, або просто здавали повстанців. Що цілком зрозуміло в умовах воєнних дій. Аналогічним чином діяла й радянська армія, й будь-яка інша армія світу: той, хто співробітничає з ворогом – зрадник, а зрадників необхідно знищувати.

Друге – це співпраця ОУН із німецькими спецслужбами напередодні війни. Власне, це ніколи і ні для кого не було секретом. Про це писали всі дослідники націоналістичного руху, варто хоча б відвідати електронну бібліотеку на сайті ОУН-УПА. Але ж звісно, якщо ці два факти подати під вдалим соусом, то можна робити будь-які висновки, незважаючи ні на які інші факти. Все-одно ті, хто дотримується однієї з двох радикальних точок зору (УПА – герої чи УПА – вороги), навряд чи її змінять.

Третє – це служба українських націоналістів в німецькій поліції. Добре відомо, і ніхто не приховує того, що дехто з місцевого населення на окупованих територіях служив у німців. Це стосується не тільки України, а й Росії, Польщі, Франції, інших окупованих фашистами земель.

Проте, якщо ретельно вивчити розсекречені документи, вони підтверджують те, проти чого заперечують російські історики – українські націоналісти боролись проти німецьких окупантів. Звісно, про це не повідомлялось у прес-релізах МЗС Росії, яке давало повідомлення про розсекречення документів.

Розчарування від німців

«Своими задачами ОУН ставила в первую очередь борьбу с польской государственностью, за национальное освобождение украинских земель, входивших в состав территории польского государства, а также за «освобождение» и «объединение всех украинских земель в единое украинское т.н. «Соборное» государство», – говориться у протоколі допиту Івана Кутковця (певно, діяча ОУН) від 01.02.1944 р.

Як бачимо, націоналісти ставили цілком конкретні задачі й шукали шляхи до їх реалізації. Єдиним імовірним союзником на той момент була фашистська Німеччина. Тому похідні групи ОУН входили на українські території слідом за німецькими військами і одразу намагалися формувати там свої органи влади. Але коли нацистське командування заборонило проголошений Бандерою Акт відновлення Української держави 30 червня 1941 р. і почало заарештовувати верхівку ОУН, націоналісти почали переходити на антинімецькі позиції.

«(…) в с.Соленом (…) в мае с.г. (1942 – В. К.) украинскими националистами был вывешен на здании районной управы петлюровский желто-голубой флаг. На сходе они выступили с речами, в которых подчеркивали необходимость создания «самостоятельного украинского государства». За это немцы вскоре же повесили старосту, начальника полиции, его заместителей, председателя колхоза и уполномоченного колхоза. Трупы их висели для устрашения остальных в течение 8 дней.

В Петропавловске, того же района, в зерносовхозе и в некоторых других селах, в июне месяце сего года на сходах выступили украинские националисты, которые призывали крестьян не давать немцам скот, хлеб и фураж. За это немцы расстреляли и повесили в Петропавловске 15 человек – старосту, начальника полиции, всех полицейских, директора зерносовхоза и его жену, агронома и 3-х бригадиров.

Откровенное объявление немцами украинской земли «Малой Германией», расстрелы, виселицы и другие репрессии толкнули отдельные прослойки украинских националистов к мысли об организации борьбы с немцами.

Рассматривая бывш. красных партизан и коммунистов как реальную силу, могущую в нынешней обстановке повести за собой массы украинцев, враждебных немцам, б. укаписты и петлюровцы пытаются установить с ними контакт для совместных действий против немцев».

Про це йдеться у доповідній записці відомого НКВДиста Павла Судоплатова (вбивці Коновальця, Троцького, Шумського та Шухевича) 05.12.1942 р.

Ось слова згаданого вище Івана Кутковця на допиті 01.02.1944 р.

«Пытаясь сохранить свой авторитет перед населением, ряд видных ОУНовцев (…) стали перед населением открыто выступать против немцев.

Выступление против немцев со стороны ОУНовского актива имело место и в других местах, в результате чего в конце 1941 и в начале 1942 г.г. ОУНовский актив стали подвергать, под различными предлогами, аресту, ликвидации на местах, особенно в областях, украинскую административную власть.

(…) Оставшиеся еще на своих постах в административном аппарате «бандеровцы» получили приказ краевого провода начать подготовительную работу для перехода в подполье. Находившиеся уже к тому времени в подполье «бандеровцы» налаживали связь подполья и выискивали места укрытия для других членов ОУН.

Кроме этих мероприятий, «бандеровцы» усилили вооружение и боевую подготовку украинской полиции и приступили к организации по селам боевок, которые вначале несли охранную службу. К тому времени, в частности в Ровенской области, оперировал ряд больших партизанских отрядов. Все это было предвестником крупных антигерманских выступлений широких масс украинского населения».

«Вследствие начавшихся со стороны немцев массовых репрессий в отношении бандеровцев, последние перешли на нелегальное положение и повели активную работу по созданию подпольных оуновских организаций и боевых вооруженных групп – «боевок».

В течение 1942 года бандеровцы провели большую работу по созданию широкой сети подпольных вооруженных боевых групп на территории Западной Украины.

В марте 1943 года на базе этих боевых групп бандеровским проводом ОУН началось формирование, так называемой, «Украинской Повстанческой Армии»/УПА/, во главе которой вначале был поставлен некто «ЮРКО» /оуновская кличка/, а в мае 1943 года некий Клим САВУР с званием «Главнокомандующего УПА», – йдеться у доповідній записці наркома ДБ УРСР Савченка наркому ДБ СРСР Меркулову від 01.03.1944 р.

Тим самим радянські спецслужби визнають, що ОУН та УПА були ворожими німцям формуваннями. І нехай боїв проти нацистів упівці провели менше, ніж проти військ НКВС, але, тим не менше, незаперечним фактом є те, що вони не були агентами гестапо, а працювали над здійсненням власної мети – здобуття незалежності України. Інша річ – якими методами. Але це вже тема зовсім іншої статті.

Нерозвінчані міфи

Усі три крупні націоналістичні формації: ОУН Бандери й Мельника та «Поліська Січ» Бульби-Боровця пройшли в своєму розвиткові однакові етапи. Спочатку вони спиралися на підтримку німців, а потім перейшли на збройне протистояння з ними.

«В первое время БОРОВЕЦ вел борьбу с оставшимися в лесах Полесья частями Красной Армии. Вооружением и продуктами питания БОРОВЦА снабжали немцы. (…)Операции по уничтожению оставшихся в селах Полесья частей Красной Армии «Бульба» проводил совместно с частями немецкой армии.

Создавая отряд до 3000 человек, «Бульба» поставил своей задачей отряд еще увеличить, за счет немцев его вооружить и одеть, а потом от немцев уйти, но немцы его замысел разгадали и попытались его обезоружить, но он скрылся в леса. Это относится, примерно, к осени 1942 года. Отколовшись от немцев «Бульба» по-прежнему вел борьбу против партизан, но стал нападать и на немцев.

Пытаясь привлечь «Бульбу» на свою сторону, немцы в конце 1942 года раза два с ним вели по этому вопросу переговоры, но они не увенчались успехом.

(…) Весной 1943 года немцы начали подвергать аресту «мельниковцев»… Основанием к аресту послужила помещенная в газете «Волынь» антинемецкая статья Уласа САМЧУКА под названием: «Так было, так будет». Кроме того, САМЧУК направлял свои антифашистские статьи в бульбовскую газету под названием «Земля и влада», впоследствии «бульбовцы» издавали газету «Оборона Украины».

После этих арестов остальные «мельниковцы» весной 1943 года ушли в подполье и соединились с «Бульбой»…

(…) Немцы подорвали свой авторитет среди националистически настроенной части населения как истинного союзника в борьбе за «самостоятельную» Украину, разоблачили себя как варваров и стали перед угрозой широкого развития в западных областях Украины партизанского движения», – це також говорить Іван Кутковець на згаданому вище допиті 01.02.1944 р.

Певно, одними із ключових розшифрованих документів російські спецслужби вважають дані про переговори керівництва ОУН і Вермахту щодо припинення вогню в 1944 р. Власне, самі переговори виглядають цілком логічними: німці зазнають поразку за поразкою і відступають. Відповідно вони вже не можуть бути ворогами для українських націоналістів – ворогами лишається СРСР.

Згаданий вище нарком Савченко доповідав високому начальству 23.02.1945 р. про виявлені документи щодо домовленостей між Німеччиною та ОУН, згідно з якими німці надавали націоналістам зброю та боєприпаси для ведення бойових дій з радянськими військами. Якщо росіяни вважають, що українці прозріють від такої інформації, вони глибоко помиляються.

У згаданій вище книзі «Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія» цьому присвячено чимало місця. Говориться, зокрема, про те що командир групи УПА-Північ Клим Савур особисто вів переговори з німцями. Націоналісти вимагали від них звільнення Бандери та інших політв’язнів, припинення репресій проти націоналістів та місцевого населення, а за це зобов’язувались не вести вогонь проти німців, а також припинити проукраїнську пропаганду в лавах СС «Галичина». «Щедрі» німці також надавали їм зброю за умови невикористання її проти них самих.

Наостанку про «високі» знання історії співробітниками ФСБ. Першого головнокомандувача УПА Клима Савура (Дмитра Клячківського) у поясненні до одного з документів названо псевдонімом Романа Шухевича.



©2002-2008, 4post

Василь КОЛОМІЄЦЬ 4post.com.ua

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!