Шляхом Національної Революції


Холодна стадія громадянської війни між корпоративно-клановою системою, що знаходиться при владі і частиною нації, що прагне жити – це не час національних сил. Цей час їх підготовки і організації. Сучасна Україна – територія, для життя непридатна. Соціальний клімат є кошмаром, непролазною пітьмою, де світло ідей виявляється купкою болотяних вогнів, озеро надії – гладдю болота, а лідери – перевертнями. У такій атмосфері революція більше потрібна не тим, хто відносить себе до революційних сил.

Вона потрібна саме масі – як елемент світогляду, як система орієнтирів у справжньому житті. Бачити світ можна по-різному – негативно або позитивно. Коли дуже хочеться сприймати його позитивно, а умов для цього немає – революційне мислення залишається єдиним варіантом. Є можливість все приведене побачити по-іншому. Не як життя – бо це не життя, а як шлях зі всього цього. Шлях, гідний героя нашого часу.


Світогляд та ідеологія

В українських патріотичних колах надто поширилася думка про несприйнятливість українського населення до ідеологій. Помилка полягає в тому, що пропонується відразу ідеологія. Тобто пропонується надбудова вищого рівня, що приживається тільки на підготовлених ґрунтах; і якщо це ідеологія революційна - їй потрібний ґрунт революційної свідомості як масової величини. Ідеологія, за великим рахунком, є для вибраних, простому українцеві вона не потрібна – йому потрібен світогляд, що дає можливість
почувати себе людиною.

Серед безлічі доріг так чи інакше доводиться вибирати. Зупиняються на середині тільки небіжчики і дегенерати. Дорогу до майбутнього всі уявляють по-різному, і коли говорити про національну революцію – у цьому випадку це один із варіантів. На щастя або жаль, іноді єдино реальний, як не дивно це звучить. Революція у масовій свідомості, не схильній до нав’язаного ЗМІ антиреволюційного комплексу, уявляється їм чимось містично далеким у минулому, або надхмарним замком у майбутньому. Але серед безлічі доріг є і вона – у реальному вимірі і справжньому житті.

Шляхи прокладаються зараз. Потім революції йдуть по них як локомотиви історії. У залежності від якості шляхів. Революційна свідомість – це те, що перетворюється в революційну дію при постанні об’єктивних історичних передумов; немає свідомості – не буде і дії, коли умови для національної революції виникнуть.

Світ змінюється за об’єктивними законами. І коли його змінити не можна, але треба – варто змінити уявлення про нього. Змінити його в собі, змінити його суб’єктивно і жити кращим майбутнім зараз – доти, доки об’єктивні зміни не відбудуться. Це та сама тонка матерія, коли віра багатьох людей, концентруючись, стає реальністю.


Національна Революція зараз – це стиль життя. Шлях революції – це шлях до нього.

Коли немає нічого, коли немає жодних можливостей для життя, то стиль революції, перманентної війни, походу – це єдиний вихід. Життя і є походом за життєвим простором. Державний устрій, державна система визначають правила і принципи походу. Але його наявність не залежить від державного устрою – але інколи можливий виключно силовий варіант. Як для прикутих веслярів на галері. Комусь все дісталося у спадок, а хтось повинен іти у бій за кожну копійку, кожний сантиметр життя вибивати з боєм. І щоб не перебувати в стані перманентної істерії з цього приводу – це потрібно просто прийняти, з
цим треба змиритися. Війна – це стан. Це життя, і поза війною життя не існує.
Поза нею нічого не світить тим, хто згідно із законом миру, при народженні нічого не отримав. Національна Революція - це шлях примирення зі світом, перехід до його сприйняття не як світу зла і страждань, а як світу романтики боротьби, яка увінчується перемогою.


Принципи революційної свідомості

Ідею національної революції треба нести у чистому вигляді, не відштовхуючись від сьогоднішніх кон’юнктурних моментів, якими б важливими вони не здавалися. Сьогоднішній світ – один, світ національної революції – інший, і вони не перетинаються. Один помирає повністю, інший приходить йому на зміну.


Як основні можна вивести чотири принципи:

1.Революція переможе. Національна революція – це альтернатива не мирові і не війні, а продовженню, розкрученню війни. Після національної революції все буде чудово. Позитивні моменти, які можна реалізувати зараз, після національної революції можуть виявитися негативними. Національна революція – це перехід нації в інший стан, сприяючий прогресу в усіх областях її діяльності і розвитку. Все інше – власність, правова система, система договорів і зобов’язань – все перебудовується під розвиток за принципом максимальної економічної віддачі, все, що не сприяє прогресу – скасовується.


2.Кращу частку отримають ті, хто для революції щось зробив. Підготовка національної революції, в основному, зводиться до осмислення її перспектив і не має нічого спільного ні з Чечнею, ні з прокурорами, ні з іржавими гранатами. Політичних ліній опору багато, всі вони в якоюсь мірою потрібні. Шлях національної революції - шлях крізь піну океану нинішньої політики. Пряма індивідуальна лінія.

3.Зараз Україна живе у минущому світі. Але разом з ним минуть і його проблеми. Наскільки їх варто вирішувати конкретній людині – залежить від індивідуальної віри в майбутнє. Немає змісту займатися ремонтом квартири в будинку, який ось-ось звалиться. До всіх сучасних подій треба підходити з точки зору майбутньої революції як неминучої. Революційна дія в цьому випадку – це отримувати задоволення від життя, незважаючи на життя. У системі прикладних цінностей національної революції – тільки особистість, тільки особисті вартості. Все матеріальне, по-перше, – минуще, а по-друге – прийдешнє, до того ж, після революції воно коштуватиме набагато дешевше. Це не політичний даосизм, не те, що брати без радості і віддавати без жалю. Це означає збагнути негативні сторони і не надавати їм абсолютного значення.

Відповідно, розмінювати час на матеріальні недоїдки з корпоративного столу не має змісту. Комфорт люблять всі, але чого не дасть революція зараз, зараз не дадуть і інші варіанти.

4.Визнати право сили кланово-корпоративної влади і не вимагати від неї ні хорошого (вона ворог нації), ні поганого – розрахунок буде після революції. Займатися облаштуванням наявної системи марно – вона приречена. Цю державу неможливо облаштувати. Антинаціональна система багато в чому тримається за рахунок дійсно чесних і щирих патріотів, що займаються її частковим поліпшенням. Відмова від “державницьких” ілюзій – єдиний вихід. Корпоративно-кланова партія злилася з системою державної влади нероздільно, і антинаціональна держава – ворог нації.


Політична дія

Робити національну революцію зараз коли для неї немає передумов – це створювати картину післяреволюційного устрою, нехай навіть у якості віртуального постреволюційного світу. Це створювати її принципи, її мораль, її ідеологію своєю прихильністю майбутньому, своїм бажанням відчувати майбутній світ зараз. Коли вона прийде – думати про це буде пізно.

Революція 1917р. тому і призвела до великих жертв, що не була відповідним чином підготована. Національна самосвідомість – величина багато в чому надумана. Вона
існує як чинник, але реальними силами революцій часто виступають люди, що не мають
уявлення не тільки про свідомість національну, але і про свою власну. Таких
людей не можна залишати за бортом уваги.

Перша і проста революційна задача – створити образ ворога, давши його точні прикмети: де мешкає, як зветься, як виглядає, ким харчується, з ким товаришує і ділиться здобиччю, хто і як цього ворога прикриває. Її можна звести до виявлення корпоративної партії і її найманців по прізвищах. Масі не обов’язково знати, як ворог розв’яже громадянську війну – досить знати його.

Задача друга, складніша – створення образу майбутнього в масовій свідомості, створення моделі не для внутрішнього використання революційними силами (такі моделі створюються всередині партій і організацій), а для простих, начебто байдужих до політики людей. Нехай цей образ буде в них хоча б у дрімотному стані; життя притисне – виявиться. Національна революція повинна стати обов’язковим елементом масової свідомості. Як майбутнє буде подане масовій свідомості, таким воно і буде.

Життя сприймають по-своєму, і для людей є типовим будувати маленький світ зі своїх уявлень. Їх вибиває з колії, коли в нього вривається правда про реальність справжнього світу: про життєвий простір, про те, що за все треба платити, про те, що місце під сонцем треба вибивати з боєм, про те, що життя – боротьба. Дуже багато людей, коли їм розповідати правду про життя, залишаються незадоволені. Негативним аспектам життя у свідомості привласнюється атрибут випадкових, і дуже образливо сприймати їх як постійні.

Не приставати зі своїми революційними ідеями до корпоратистів (7 % населення) і виродженців (30 %) – вони їх дратують, і їх вони ніколи не збагнуть. Розмовляти і сперечатися з корпоративістами марно, доки аргументом не стане їх безпека. А коли їм нічого не загрожує – всі розмови – пуста справа. Корпоративісти будуть приводити як аргументи набори слів, що нічого не означають, які більшість населення сприймає, як щось настільки розумне, наскільки й незбагненне.

Право на віру в національну революцію належить не тільки героям – воно належить всім. Це якраз те право, що дається життям у відповідь на відсутність права жити по-людському. Для маси революційний світогляд є альтернативою світогляду убогості і вимирання. Майбутнє створюється зараз. І які позитивні моменти зараз будуть закладені – такі і проявляться. Негативів буде більше ніж досить. У всіх революціях відчувався недолік позитиву. Час революційних партій лише надходить, а час революційної свідомості вже настав.

Національне зростання в широкому значенні починається зі зросту самосвідомості. Національна революція розпочинається із революції самосвідомості – спершу вона повинна здійснитися в ньому. Нехай це доступно небагатьом – але і небагатьох для неї досить. Громадянська війна буде організована без участі революційних сил. Тут нічого зробити не можна. Але революція – це стихія, яку інколи можна спрямовувати. Хвиль у стихії достатньо. Не треба коштовного екстремізму – хвиля терору і так захлисне країну.

Як правило, нація підіймає негативні аспекти проблем. Хороші уряди не помічають – при них живуть нормальним життям. Позитив у національно-революційний рух вносить еліта, пропонуючи у потрібний момент єдине головне гасло. В Україні воно звучатиме так: “Забезпечити негайні перспективи і гарантії для кожного конкретно” при негативному народному “прибрати кожного конкретного корпоративіста від влади” Сила революції – в її ідеї. Тупа сила урагану годиться на те, щоб дерева ламати. Фізична сила революції – це кланово-корпоративна партія, яка веде країну до громадянської війни. Фізична сила національної революції – це люди, які про жодні революції ще не думають. Ідучи за принципом заперечення, нація усвідомлює тільки те, що так жити не можна. І коли сили народу об’єднуються з ідеєю майбутнього – тоді революція відбувається.

Коли приходить розуміння того, що так жити не можна - з’являється і вихід, і упевненість, що все це скоро кінчиться. І потім буде згадуватися як страшний сон.

А.Шкіль

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины