Осінній заколот


Поринаючи в минуле ми бачимо майбутнє

Все, що відбувається навколо нас, має на те причини. 9 років знадобилося есбеушникам, щоб організувати і нейтралізувати заколот. Можна було б погодитися з тим, що вони просто довели свою необхідність і виставили свого шефа претендентом на прем’єрський престол, але з іншого боку, мета їх була дещо глибшою. Ними керувало прагнення довести, що в Україні існує конституційний лад, проти котрого можна боротися, навіть існує держава, бо ці доходяги хотіли її ліквідувати. Виходить гладко: і організували, і нейтралізували, і запобігли у зародку, і довели, що існує їхня держава і має зуби, хай гнилі і розхитані, але все ще здатні втримати кістку.

Тішить однозначна байдужість тих, у чиїй державі намагалися заколотити. Жодного кволого вияву протесту, жодного схвалення блискавичних дій СБУ, це усе було зустрінуто із гідністю ветеранів внутрішньоукраїнської боротьби. Все коментувалося просто і без жодних сентиментів. Заколотниками усі вважають есбеушників, які навіть не намагаються протестувати, доводити свою непричетність і героїзм. Завдання, поставлене перед ними виконане і все. Решта їх просто не турбує, про масмедіальну підтримку вони не домовлялися а прес-конференція шефа відбулася вчасно і добре.

Номенклатура у цій державі відіграє неабияку і важливу роль. Загроза цій номенклатурі розцінюється значно поважніше, ніж якийсь там антиконституційний заколот. Різні змови і революції не викликають жодного страху у тих, хто його втратив, у тих, хто зараз перебуває на посадах і користає з цього у повний ріст. Вони розуміють, звідкіля їм може прийти загроза, хто здатен на переворот і має на це силу. Тому одразу ж після оприлюднення заяви про заколотників преса кинулася до УНА-УНСО, перепитуючи, чи маємо ми осередки у перелічених областях, чи брали наші члени участь у підготовці, чи готуємо ми щось у відповідь і т.д.

Знають за ким у цьому світі сила. Від нас вони чогось чекають і нас вони чомусь бояться. Тому ми завжди будемо першими і єдиними, хто здійснить тут щось
подібне на заколот.

Але попри все ця заколотницька пантоміма є доброю вісткою кожному революціонерові. Коли влада містифікує заколоти, то це означає, що є реальна загроза, що вони відбудуться. Хіба тоді підчас осіннього заколоту грибників вождь СБУ не хотів стати прем’єром, хіба 3 місяці тому його васали не доповідали про готовність підтримати сюзерена у проштовхуванні ідеї сильного прем’єра? Безперечно, що цю постановку можна було розіграти будь-коли, але лише зараз назрів відповідний момент, і їм про це добре відомо. Наші передбачення виявилися вірними і наші дії випереджали на необхідну кількість часу решту подій. Ми здатні не лише передбачати, ми маємо політичну волю здійснювати задумане, що відрізняє нас від решти політичних груп.

Зараз існує необхідне соціальне замовлення на рішучі дії. Вже ніхто не сумнівається в тому, що наступний прем’єр буде розігрувати карту сильної руки, і вже зараз його командою, мається на увазі СБУ, ведеться підготовчий процес. Сильний лідер, запропонований зверху, є першою складовою революції. В жодному випадку він не втримає ним же пришпореного коня, і той неминуче викине його із сідла. Для встановлення сильної національної влади необхідним є рух знизу від тих прошарків народу, які хочуть перевернути владу з голови (бо знизу їм це добре видно) на ноги. Тільки так відбуваються успішні перевороти. Можна звичайно здійснити революцію свідомості і отримати більшість на виборах, не дивлячись на спротив режиму. Цей сценарій розігруватиметься після перебрання влади із слабких рук до сильних.

Теорія заколоту на терені України має небагато перспектив. На цій території не існує держави, відсутня влада і немає жодної національної ідеї. Держава як фактор захисту корумпованої верхівки і якоїсь частини номенклатури не працює. Говорити про погану владу це говорити не правду: влада буває доброю або поганою, авторитарною або монархічною, в Україні ж ми маємо приклад класичного безвладдя. Хто в нинішній Україні боїться влади?

Хіба що податкового інспектора але він є лише представником номенклатури. Президент може метати блискавиці з Банківської на голови своїх підлеглих, але вони будуть відчутні тільки після озвучення їх місцевими князьками. Митник на кордоні є повною протилежністю представникові влади – прикордонникові, перший вирішує усе і має з цього прибуток, а другий лише вдовольняється незначним відсотком від прибутків митника, який є лише номенклатурою.

А.Шкіль

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины