Відлуння з'їзду


Запізнілі але актуальні замітки

Під час з’їзду прийнято підбивати підсумки, будувати перспективи на майбутнє, планувати масштабніші акції, ніж були. УНА-УНСО ніколи не уподібнювалася до існуючих партій і не використовувала за взірець заяложений стереотип. Які можуть бути перспективи у цієї держави, які можуть бути наші плани? Ми повинні збудувати нову Велику Державу, а потім планувати у ній своє велике майбутнє.

Ми не належимо до тих, хто прагне модернізувати існуюче. Модернізації підлягає об’єкт, котрий здатен працювати, але по модернізації дасть більший, кращий результат. Чи нинішня державна машина здатна на кращий результат навіть після радикальних реформ і перебудов? Ні. Який вихід? Потрібно будувати повністю нову державу, державу нових людей і нових ідей. Мотлох має перебувати на смітникові, а нові і безкомпромісні повинні перебрати усі важелі влади на себе.

Наш з’їзд - непересічна подія в житті Організації. Без жодних зайвих ресурсів, без помпи і окозамилювання ми запропонували світові УНА-УНСО із оновленим обличчям. Змужнілі у боях воїни сиділи поруч із молодими відданим борцями. Це є перший з’їзд, де мова йшла не про війну, а про перемогу. Про війну мріють невдахи і гендлярі, у воїнів мрія інакша – Перемога. Так, це є з’їзд переможців, ні, не тих, які вже можуть спочивати на лаврах, а тих, хто вирушив перемагати. Ми знаємо, що зараз нас задовольнить тільки і винятково перемога.

Період поступових покращень – закінчився, ми маємо лише один вибір - забуття, або перемога. Бо не смерть є для революціонера найгіршим кінцем, а безглузда боротьба. Зараз наша боротьба знову набрала окресленого змісту, зараз наша боротьба знову ширитиме лави прихильників організації, зараз ми можемо сміливо говорити про історичну роль УНА-УНСО. ”Ми залишили на стіні історії глибокий слід…”

Після прориву до Верховної Ради ми знову зможемо впливати на процеси, які відбуваються не тільки в Україні, але й за її межами. Більше того, за межами цієї держави ми маємо відчутніший вплив, ніж на матірних землях. Але це явище тимчасове і є зайвим підтвердженням того, що сила УНА-УНСО не витребувана на теренах нинішньої України. Ми боремося, і підтвердженням цьому є боротьба режиму проти нас. Лише члени УНА-УНСО зараз перебувають у в’язницях, лише нам можуть забороняти проводити свої акції, бо вони дійсно шкодять нинішньому режимові.

Звичайно нам хотілося б уникнути жертв, але не за рахунок боротьби. Втомилися і відійшли ті, хто звик жити комфортніше, ніж живе Організація, побігли перекинчики, але лишилося незламним ядро організації, ті люди, котрі розпочали революційну боротьбу разом з Організацією і без неї не мислять ні життя, ні смерті. З такими ветеранами ми мусимо перемагати і переможемо.

Завданням УНА-УНСО на сьогоднішньому етапі є: розбудова організації, нарощення кадрово-членського потенціалу, утворення авторитарного правління і найголовніше - початок широкої пропагандистської кампанії. Пропаганда має буди основним напрямком діяльності протягом цього року. Останнім часом пропагандою діяльності Організації займається ворожа преса. З одного боку це добре, а з іншого ми потребуємо альтернативи, з тим, щоби ті, хто зацікавилися УНА-УНСО після ворожої пропаганди, мали можливість черпати правдиву інформацію. Завданням мінімум для нас має стати видавництво власного друкованого органу. Час, коли ми могли обійтися без власного тижневика – минув. Газета має стати об’єднувачем розпорошеного кола наших симпатиків.

Якоюсь мірою замінником друкованого видання може бути наша вебсторінка, але за нинішніх умов - це неповноцінна заміна.

Відсутність авторитарного правління, постійна надія на Центр, невиправдана бездіяльність - ось те, що ми маємо зараз. Прорив хоча б на одній з ланок дав би майже миттєвий результат. Причому ініціатива має виходити як від керівництва, так і від членів Організації.

Розкіш нічогонероблення - не для нас, чекати має можливість той, хто має на це гроші. У нас відсутній потенціал для того, щоб перечекати, тобто бездіяльність для нас означає смерть. Дія - це те, що нас вирізняє від сірої маси політичних імпотентів, дія є нашим життям. Зараз, коли немає дії активної, повинна бути дія пасивна, ініційована самими членами організації. Не варто сподіватися на когось, коли є можливість робити самому.

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!