Я не шкодую...


Я дійсно не шкодую ні за чим: за жодним кроком, за жодним словом, навіть за тим, що не встиг - не шкодую. Бо не все було, бо все ще буде.

Минуло багато часу від тих славних днів, коли починалося те явище, котре зараз ми окреслюємо, як УНА-УНСО. Майже 9 років тому невелика група молодих і нетерплячих, які хотіли всього і негайно, утворила СНУМ, пізніше СНУМ(н), пізніше УМА, УНСО, УНА-УНСО. Найяскравішим явищем в українській політиці, та й загалом в українському житті, було УНА-УНСО. Я з гордістю пригадую ті часи, коли, запалені жагою творення, ми без жодної підтримки, під шквальним вогнем обхаювання ішли впевнено до легенди, до яскравої і виключної. Було... Але завжди так не буде.

Ми були готові до революції, а виявилися не готовими до сірої і буденної рутини, котру пропонував українській політикум. Зараз ми знову прийшли до витоків: в Україні небхідно спочатку створити передреволюційну ситуацію, а потім перемогти під час революції.

Ще в далекому 1990 році ми передбачали тільки одну можливість будівництва Великої Української Держави - через національну революцію. Пізніше, зважаючи на обставини (проголошення державної незалежності та вільні вибори), ми почали використовувати усі засоби приближення нашої мети, у тому числі участь у парламентських виборах. Перша спроба виявилася менш-більш вдалою, але наступна...

Річ ясна, що у виборах ми виступили не найкраще і маємо повне право відмовитися від участі у всіх подальших виборів, але поживемо - побачимо. Зараз першочерговим завданням є розбудова організації і закріплення тих досягнень, котрі були здобуті попердньою боротьбою. Небхідно усвідомити, що зараз у нас замість мрій є велика чорна діра, куди ми кидаємо свої марення, і в іскрах їхнього горіння ми знаходимо тимчасовий спокій. Зачаровано дивимся на вогонь, де палахкотять бажання, і усвідомлюємо, що наша мрія настільки велика, наскільки і нездійсненна. Ця тотожність і змушує нас підтримувати вогонь.

Мрії, бажання, прагнення - все зникне у чорній дірі, і тільки віра у довершеність зусилля і бажання величі спонукає нас до діяльності. Наші вершини, таки дійсно, - за хмарами, бажання нездійсненні, жадоба перемоги невгамовна, нам мало, бо треба годувати чорну безодню, і зникне вона лише тоді, коли остання мрія, спалахнувши іскрою, переповнить чашу і виллєтся екстазом перемоги.

Все буде: і повержені вороги, і ліквідовані конкуренти, і мідні труби.... Основне, щоб учасники процесу підготування майбутніх перемог не вигасли на дрібницях, не згоріли, намагаючись спалити інших і не освинопасилися, жируючи на колишніх наших здобутках. Коли цього не станеться - перемога вже за наступною горою, бо наш час прийде тоді, коли ми найменше будемо очікувати. Наша революція зараз можлива хоча б тому, що зараз для цього немає жодних підстав. Ми вже готували себе до сьогоднішніх перемог, а виявилися не готові до завтрашніх, тому зараз, маючи досвід і війни на виборах, і перемог на Кавказі, ми в стані перемогти навіть в Україні.

Я дійсно не шкодую ні за чим: ні за втраченими можливостями, ні за нездобутими перемогами, навіть до тих, хто нас кинув, я не маю претензій, бо не відали, що творили. Я знаю, що попереду у нас буде все. Буде якраз тому, що для цього сьогодні немає жодних підстав, а коли вони з’являтся завтра, то їх не побачать усі ті, хто зараз втомився.

Наша ідея освячена кров’ю і, хоча б тому,- вічна, наша віра ще не надломлена поразками, а наша воля зазанала достатньо випробувань, щоб зараз можна було ствердити - ми знаємо, чого хочемо. Ми спраглі перемог, нам зараз необхідна одна - велика і яскрава, заради неї мусимо поставити на кін усе, що маємо, усе, що будемо мати. Єдине, що мусимо для себе вияснити - чи хочемо ми цього усі разом, чи кожен поодинці.

Андрій Шкіль

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины