ЕКСТРАОРДИНАРНЕ АДМІНІСТРУВАННЯ


Природі демократії є чуже розуміння сенсу адміністрування. Теоретики публічної влади жадають переконати нас в тому, що влада є функцією, безособовою щодо носія її. Себто, що владу можливо виконувати. Але ж в підставі адміністрування лежить примус, як акт чистого волевиявлення. Відповідно, влада - це стан, що дозволяє особі на подібні вияви власної волі. Підвладних не переконують власними ratio, апелюючи до розуму, їх примушують, впливаючи на інстинкти.
Впадіння в стан влади є можливим лише через дзен - власну абсолютну підкору. Можливість спостерігати себе, як підвладного, розкриває шлях побудови себе, як зверхника. Не є можливим навчитися на досвіді інших. Відома антитеза є лише милим талмудистським жартом. Перші поселенці обітованої були цілком в стані найняти арабів, щоб ті обробляли землю, але воліли самі йти до кібуців. Нам легше, ми всі вийшли з соціалістичних колективів, наша молодша генерація вже посідає неоціненний досвід середовища УНА-УНСО.

Спільними зусиллями родина осягла певних результатів. Неприятель наш дрижить (принаймі, скоро дрижатиме). Але є неприятелі більші - innere Schweinehunden - кляті неможузнайка, натячка, здогадка, брехливка, лукавка, безтолковка. Викорінюванню їх і служить дзен. Повинно зламати національний стереотип: не знав, спізнився, забув.

Стосовно ж адміністрування як такого, то що є правом і обов'язком володаря? Злодії, щоб дрижали, решта, щоб корилися. Для того потрібно застосовувати засоби заохочення, але не випускати з виду й засобів примусу. Окрім того - попирати науки.

Злодієві можна пробачити, оскільки він приймає нав'язувані йому регули гри. Оскільки ні, він стає бунтарем - себто злодієм закоренілим і нерозкаяним. Крадій має дрижати менше, аніж вбивця, вбивця менше, аніж бунтар. Останній завжди має бачити перед собою око володаря і тому дрижати безперервно. Решта обивательства поділяється на певні категорії стосовно форм співіснування з владою. Фахівці (гуманітарії), що будуть зайняті у владному апараті, суспільних службах, на виробництві, можуть коритися шляхетно, але висувати власні резони їм слід дозволяти лише побіжно. Кожна рада існує не для того, щоб допомагати володареві приймати рішення, але для того, щоб віднайти найкращий спосіб втілення прийнятого рішення. Тобто дискутується не "що?" а "як?".

Бариги (співучасники приватного бізнесу) коряться з готовністю і просять прийняти дари. Адміністративно сенсом існування приватного бізнесу є лише відповідність його можливостей державним та суспільним потребам. Повинно ставити вимоги (народногосподарські завдання), а приватні підприємці мають їх виконувати. Звиклий телеглядач (рядовий виробник) кориться зазвичай, почуваючи себе винним, є сповненим каяття і просить вибачення. Безумовно, що всі разом і кожен зокрема мають визначені політичні права й соціальні гарантії, але підставою долучення до них є громадянська лояльність. Не є можливим примушувати виконувати закон, натомість є необхідним покарати за його невиконання.

Поки обиватель не буде "загнузданий" і не почне керуватися в поточному житті адміністративними приписами, н. п. "кожен да їсть", зробити хоч що-небудь для поліпшення його побутових умов не передбачається можливим. Це "що-небудь" все одно не дійде до споживача. Народові не слід пред'являти жодних резонів. Сприйняття платника податків не є адекватним. Вас не лише не зрозуміють, але й перестануть поважати. Популяризаторство є знаряддям з політичного арсеналу. Пишіть коротко та неясно.

Свідомість звиклого телеглядача на щодень має бути зайнята пошуком сенсу і логіки адміністративних приписів, але не сенсом їх виникнення. Людям властиво зосереджувати увагу на наслідках. За час "перестройки" втрачена підстава свідомості "маленької людини" - почуття власної вини. Обиватель завжди в чомусь винен, тому завжди належить на його зіпсуту волю впливати "Знав би за що - вбив би!". В цьому сенсі мірою, що передує, є заохочення. Терор має виховну мету і не повинно плутати його з діями більшовиків чи нацистів. Кого їм було перевиховувати - класових ворогів? Жидів? Коли кара сприймається, як щось натуральне, вона не сягає мети. Це не є терором.

Успадкована Україною практика виміру покарань на особі, але не на її майні, є наслідком совіцького способу життя. Ну що тоді було описувати? Але зараз повинно безжально бити купонокарбованцем, підмінити кримінальний кодекс адміністративним, конфісковувати не лише власність, але й майно, що ним користуються. Альтернативою є виставлення рахунків збитків і систематичне стягнення коштів. Рекет - прерогатива держави. Зрештою, за захист платять саме їй.

Адміністративна дія може бути ефективною лише за умови її одностайності. Держава має бути певною в тому, що уособлення влади на місцях будуть тверді і не здригнуться. Сила комісарів Конвенту полягала не в пістолетах у кожній кишені і не в чисельності каральних куренів, а в одностайності їх дії. Мафіозі смертні - мафія безсмертна.

В адміністративній практиці, як області второзаконня, потрібно більш зважати на доцільність. Наше право буде прецедентивним, оскільки вже є звичаєвим. Достатньо знаходитися у зв'язку з легальністю, є зайвим прецижувати, в чому цей зв'язок полягає. Закон є апокаліптичним посланням, зрозумілим лише адресантові. Адресатові його тлумачать.

Метою адміністративного промислу є доцільність. Не треба боятися бути обдуреним. Якщо володаря ніколи не зраджували, то він є подібний до тварини, яка не має поняття а ні за добро, а ні за зло. Всі люди різні. Із-за зла, що його причинили один або двоє, не повинно відмовляти в милості іншим, особливо, коли це є потрібним. Ніколи не треба припиняти робити добро, оскільки одна людина, раз обласкана, здатна надати таку послугу, що окупить невдячність інших.

Субординація, екзерциція, карність, навчання, дисципліна, чистота, здоров'я, статність, ревність, сміливість, перемога. Слава, Слава, Слава! Пильнуй!

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины