ХАЙ НЕНАВИДЯТЬ, АБИ ЛЮБИЛИ


"Попіл більшовизму пече наші серця"
З. В.


Велике бачиться в руїнах. Проводові УНА потрібно було пройти половину шляху до влади, щоб зрозуміти зненавиджених колись попередників. Кожен з нас, хто застав совіцькі часи, виніс з них стійке несприйняття совіцької державницької практики стосовно власної особи. І це є натуральним. Лише наблизившись до "вишек" з кулеметами, ми осягли спроможність судити більшовиків, як рівні.

Всі ми є дітьми Імперії. Цей дуалізм свідомості дозволяє нам на широкий аналіз й синтез досвіду попередників. Було б наївним відмовлятися від чогось, чия ефективність є вивіреною з причин ідеологічних. Критерієм відбору й добору УНА є bone tone. Вже зараз можна передбачити, що наша епоха ознаменується, бажаємо ми того чи ні, третім сплеском ампірного штилю (звісно, що ампір теж є класицизмом, але в розумінні санкюлота). При всьому тому, що змагатимемо ми до чогось дійсно нового.

Адептам правої моделі суспільства повинно закинути перш за все репліканство. Гріх – найбільший в мистецтві опісля плагіату, бо свідчить за відсутність смаку як такого. Шикльгрубер є Шпенглером, як його розуміє лабазник поза відсутність мистецької жаги. Третій Рейх був далебі не найліпшим повтором Другого, про що свідчать хоча б індекси зростання німецької економіки в тягу I та II світових воєн. Імпровізація просвічує з усіх дір німецької держави 30–40 років. Імпровізація, така невдала на тлі осягнень великого східного сусіда.

Перш ніж ми наблизимося до "найболючішого", слід здати собі справу, що сучасне українське суспільство аж кишить "псевдо–правими". Коли людина вважає себе Арістотелем, її запроторюють до божевільні, але коли людина називає себе "правим", це чомусь викликає пошану. Часом правих в Україні були все ті ж 30–40–ові. Пробувати перевершити на цьому шляху Коновальця та Шухевича є трохи наївним. Штука полягає не в тому, щоб бути зараз такими, як вони тоді. Це легко. Спробуйте бути такими, як вони відносно сучасного собі (їм) суспільства. Фрапування є вивіреним знаряддям визначення власного політичного простору. Робити те, "під що" не підпишуться інші, є єдиним шляхом сказати за себе.

Але бути лівим опісля епохи "Великих Кормчих" – теж не є мистецтвом. Ми були свідками фіналу цієї п'єси. Лишається поєднати обидві крайнощі і утворити з "ліній партії" власний політичний простір. Це є простим, але щоб зреалізувати це, був потрібен геній УНА (просте не є банальним).

Отже, з чого треба виходити? Українське суспільство не бажає бути регульованим державою. Допустити його саморегуляцію (демократію) не є можливим в суспільних (державних) інтересах.

Чисельність наших прибічників не є достатньою, щоб підмінити собою суспільство (заповнити власним штатом державні інституції). Лишається його опанувати, очолити. Постання Політбюро є неуникненим. Сенсом існування партійної централі і її периферичних мереж є проведення лінії партії. Примус до виконання прийнятих рішень. Будь–яких: політичних, економічних, культурницьких. Є наївним вважати, що центр ваги полягає в прийнятті рішень. Вони очевидні! Головним є виконання. Його відсутність. Партійна дисципліна є рушієм, що примушує обертатися державні коліщата.

Кожна дія викликає адекватну протидію, що примушує вдаватися до репресій. Вже зараз можливо визначити фронт майбутньої боротьби. Особа унезалежнила себе від суспільства. Асоціальний елемент підриває державу в її корінні. Знаряддям його злочинної діяльності є гроші (матеріальні засоби). В інтересі держави є накопичення капіталу населенням. Зараз більшість приватних грошових, валютних, товарних запасів являють собою скарб. Це зменшення об'єму ринку в кількісному обсязі товару веде до катастрофи без манівців. Держава стає просто непотрібною, зникає її універсальна посередницька функція. Єдино рекет здатен відновити справедливість. Необхідно примусити населення до участі в економічній діяльності власним капіталом. Цілком демократично – податками. Вірніше їх визискуваням.

Дана стаття не служить обговоренню економічних проблем інакше, ніж у політичній площині. "Народ існує не для економіки, економіка існує для народу".

Влада не є функцією, що її виконують, влада є станом, в якому тривають. Примус до виконання суттєво є однаковим у "п'ятірці" УНСО й у Раді Міністрів. Добрий ройовий буде добрим адміністратором. Більшовики виростили командну кадру, котрій не вистачило, зрештою, одного доброго смаку – розуміння мети мистецтва. Тому УНА приділяє головну увагу світоглядові свого членства. Ми будуємо людину, котра одна здатна побудувати суспільство, контури якого зараз визначити неможливо інакше, ніж добором штилю будівлі.

НОВЕ ПОКОЛІННЯ ОБИРАЄ УНА!


© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!