ДОСВІД ПОДІЙ В МОСКВІ


03.-04.10.93 р.
ПОЛІТИЧНІ АСПЕКТИ

1) Події в Москві підтвердили правильність попередніх витичних Головної Команди УНСО стосовно:

- Політичної вичерпаности традиційних "політичних сил". А ні лівим, а ні правим вже нема чого пообіцяти народові. Розподіл в суспільстві віднині полягає не за політичними ознаками, швидше за груповими інтересами.

- Відповідної пасивности основної маси населення. Люди лишатимуться пасивними, оскільки їхні безпосередні інтереси (життєзабезпечення, добробут) не будуть зачеплені.

- Неспроможности владних та т.зв. силових структур. Підставою діездатности державного апарату завжди були його непокараність та кругова порука. Зараз вони відсутні. Кожен змушений вирішувати за себе, й тому обирає виживання. Це бажання вижити приймає різні форми: від мародерства до участи в конфлікті, але є головною побуджуючою дії (бездіяльности). Впливати на органи влад чи їх представників повинно саме за цим критерієм.

2) Цей стан суспільства підриває самі підстави діяльности традиційних політичних організацій, оскільки вони в своїх розрахунках виходять з наявности держави, її служб, як чогось цілого.

Сенс подій в Москві може бути осягненим лише з урахуванням цих обставин.

3) На зміну традиційним політичним силам приходять організаційні структури, що вже мають в собі державницькі елементи. Єдиною такою організацією в Україні є УНА-УНСО. На випадок кожної дестабілізації ситуації вона матиме шерег переваг:

- Психологічну та організаційну готовність саме до ситуації хаосу та невизначености.

- Знання мети діяльності та способів її осягнення (забезпечення функціонування суспільства, шляхом його самоорганізації).

- Незалежність від зовнішніх обставин діяльности (бездіяльности) інших структур. Відповідно змінюватимуться лише форма дії УНА-УНСО, але не їх мета.

4) Кампанія супроти УНА-УНСО, що її розгортають антидержавницькі сили, на чолі з Л.М.К. спрямована в кінцевій меті супроти самої Української Держави. Оскільки ті, що її проводять, не є здатними (і це є наперед відомим) покерувати державною в жодній кризовій ситуації. Вони не бажають рятувати Україну, але ще більше не бажають, щоб це зробив хто-небудь, окрім них.

5) Офіційна заборона УНА-УНСО не осягне жодних практичних результатів, окрім наближення загальної катастрофи.

- УНА-УНСО не проводять жодної протизаконної діяльности, тому судове переслідування як організацій, так і їх окремих членів є можливим (як це робиться і зараз) лише шляхом завідомої провокації. Тяглість цього процесу є визначеною наперед. Провокація-Репресія-Революція.

- Зусилля силових структур будуть остаточно перекинуті зі зборення злочинності на розпалення ворожнечі в українському суспільстві (як відомо, п'ята частина (20%) політичне активного населення України підтримує УНА-УНСО). Є очевидним, що окрім антидержавницьких сил, боротьбу проти УНА-УНСО провокує й мафіозне лоббі, зокрема в самій В.Р. Мафіозним й взагалі кримінальним колам є вихідним перенаправлення зусиль правоохоронних органів в бік від злочинності. Є дивною така спорідненість намірів правоохоронних, антидержавних та кримінальних сил.

Військові аспекти:

1) Визначними мілітарними ознаками подій в Москві 03.-04.10.93 р. є:

- Локальний характер.

- Стихійність зриву.

- Непідготованість сторін.

- Застарілі стратегічні концепції та тактичні прийоми.

Щоб перемогти Єльціна повинно було збільшити деструктивний ефект його дій. Натомість, сили опозиції були сконцентровані в одному пункті, де завідомо не були в стані осягти успіху. В свідомості росіян Москва завжди протиставляється регіонам. На концентрацію влади можливо відповідати лише сепаратизмом. Ефективність сепаратизму вже доведена в локальних конфліктах.

Концентрація сил прибічників Руцького мала тваринний (стадний) характер. У відповідному часі вони були спровоковані і ситуація вийшла з-під контролю з причин, що були викладені вище.

Військова непідготованість сторін витікає з їх політичної невідповідности. В умовах, коли цілі конфлікту, правість сторін є відносно інтересів "звиклого телеглядача" незрозумілими. (А чим далі, тим ця різність сторін буде менш спостережною) можливо спиратися лише на власні структури. Тому "народ" підвів сподівання Руцького, а "військо" - Єльціна.

Відсутність структур покликала дивовижний і наперед нежиттєздатний альянс "інсургентів". Кожний спільний фронт парамілітарних організацій є шкідливим, а з політичними організаціями ще й неможливим. В Україні такий фронт вперто планується "патріотичними" силами.

Бойові дії в Москві виявили повне незнання законів "міської герільї", метою котрої як раз і є перетворення політичної ситуації на військову - довготривала ескалація дестабілізації. Концепції "інсургентів" мали ясно визначений центр, що не мав військового значення. "Білий дім" так і не став "Ла Монедою", себто не осягнув і політичної мети спротиву. Повстанці дозволяли на втягнення себе й бій. Абсолютно не вірно були обрані (стихією) об'єкти нападів.

2) Мета герільї - дестабілізація. Вихідні герільї: Моторизація (забезпечення свободи маневру), гроші (опанування великих сум як готівкою, так і цінними паперами), зброя (перебрання всіх можливих запасів зброї).

Підстава тактики - "Бий та тікай! (Неприйняття бою)".

Мета операції: нанесення матеріальних та моральних збитків, деморалізація, матеріальне забезпечення, звільнення прибічників.

Децентралізація підвищує ефективність герільї, розпилює сили супротивника. "Два половинних ударів - один подвійний!"

Своїми чинами герільєро мусять зреалізовувати підвідомі бажання людности швидке наочне правосуддя та справедливий поділ: "Коли в цеху погана вентиляція, повинно спалити мешкання (не офіс) директора".

Протитерористична підготовка УНСО базується саме на розумінні цих підставових законів герільї. загалом.

3) Чисельність та соціальний склад, розташування в терені структур УНА-УНСО значно різниться від ситуації в Росії. Вказана Головою СБУ чисельність його симпатиків є вищою приблизно в 4-16 разів. Ще до початку миротворчих дій УНСО в Абхазії, сили УНСО перевищували як кількісно так і якісно (за визнанням самого Тєрєхова) сили "Союза офіцерів" головного з угрупувань, що брали участь в подіях в Москві.

На відміну від сил російської опозиції, сили УНА-УНСО рівномірно розосереджені в терені, а не сконцентровані в столиці. З урахуванням коефіцієнтів сил Росії та України як 4:1 та коефіцієнту боєздатности військових формувань України, як 0,15, можливо узагальнити, що нинішні українські влади не є спроможними захистити ані себе, ані Українську Державу. В перехідний, кризовий період ця функція може бути виконана зусиллями лише самого українського суспільства, що є усобленим в структурах УНА-УНСО.

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!