ДОСВІД ГРУЗИНО-АБХАЗСЬКОГО КОНФЛІКТУ


Пам'яті стрільців УНСО,
які заплатили кров'ю за цей досвід.

Автор


І. Політичні аспекти конфлікту


Грузино-абхазський конфлікт, властиво не є грузино-абхазським. За спиною сепаратистів, від їх імені і власними засобами діє Росія. Метою Росії є утримання у власних руках якнайбільшої частини кавказського узбережжя Чорного моря. Мета ця визначається геополітичними інтересами Росії, і є зрештою, традиційною для російської політики. Традиційним є і знаряддя її проведення - абхазький, мінгрельський та аджарський сепаратизм.

Натомість, єдина мета конфлікту з боку грузинської сторони є відсутньою. Коли віднайти якусь рівнодіючу всіх грузинських політичних сил, задіяних в цьому конфлікті, то такою стане потреба в триванні війни. Конфлікт в Абхазії відтягує черговий виток розборок за владу в самому Тбілісі. В умовах рівности сил і невизначености політичного спектру таке зволікання є вигідним всім. Чергові мирні чи військові ініціятиви мають лише тактичне значення. Метою їх є послаблення суперників, а не зборення супротивника.

Не є сенсовим заглиблювання в перипетії грузинської міжусобиці. Метою всіх її учасників є годівниця. Сила подібна УНА в Грузії відсутня. Що, зрештою, і визначає сумну долю цієї країни.

Відновлення порядку і наведення спокою є невигідним обидвом сторонам, що конфліктують. Політично, тривання конфлікту, є можливим спрогнозувати в напрямі перенесення його на суміжні території Грузії

(Мінгрелію) та тривання міжетнічної ворожнечі в самій Абхазії. Перше є метою Росії, чому, зрештою, відповідають дії прибічників Кетовані та Гамсахурдіа. Друге випливає з відсутности альтернатив в грузинської більшости населення Абхазії, повернення якої під режим фактичної російської окупації є вимушеним, і аж ніяк не бажаним ані самими грузинами, ані абхазам. Відповідно, грузинські (південь) та абхазькі (північ) анклави в Абхазії зростатимуть коштом сепарації населення, що уможливить подальший розділ цих теренів, з участю Росії.

Виники конфлікту у вигляді чергової мирної угоди не є децидуючими для жодної з грузинських політичних сил.

II. Економічні та соціяльні аспекти конфлікту


В тягу конфлікту виявилася значна невразливість суспільства Грузії на економічну кризу. Параліч виробництва в Грузії, принаймні, не призвів до соціяльного вибуху. Економічна активність населення перейшла на інші сфери: сільське господарство, заробітчанство, торгівля, побутові послуги.

Економічне тіло Грузії в тягу конфлікту було розчленоване на шерег більш чи менш самостійних регіонів. Чия економічна життєздатність забезпечується сферою впливів місцевого угруповання, що посідає владу.

Тим самим, конфлікт в Грузії економічно полягає в сфері розподілу, а не виробництва. Причиною його є, як загальний розвиток виробничих сил навколо Грузії, так і імпортова спроможність самої Грузії (потенціял грузинської діаспори).

В сфері розподілу ключова є контроля за імпоротом, постачанням та властивим розподілом продовольства, палива.

Стосовно забезпечення потреб війська головним теж є шлях імпорту. Імпортерами є приватні особи та компанії, що уможливлює спекуляцію на військових потребах уряду. Характерними аферами є: закупівля "патріотично налаштованими" бізнесменами 620 бракованих штурмових карабінів АКМ та АК-74 румунського виробництва та закупівлі американського польового однострою та взуття.

Національне військове виробництво знаходиться в Грузії в зародковому стані. Головним осягненням його є забезпечення потреб в гранатометах РПГ-7 (планована виробнича потужність до 100 од. на місяць. Виробництво стрілецької зброї (револьверів та машинових пістолетів під набій 9,2 х 18 знаходиться в руках прибічників Гамсахурдіа.

Започатковано також виробництво мінометів 82 мм. Всі ці виробництва в т.ч. і по пристосуванню бронетехніки (головно, як шасі під 23-мм. ЗУ на базі МТЛБ) мають кустарний характер. Повністю не забезпечується потреба в стрілецькій зброї та набоях до неї. За час конфлікту грузинами використано вже 65 млн. стрілецьких набоїв, головно 7,62 х 39 та 5,45 х 39. Ринкова ціна штурмового карабіну родини АК складає 250 доларів ЗСА, а набою 7,62 х 39 500 російських рублів. Відсутнє виробництво артилерійських боєприпасів та їх складових. Головна потреба в 100- та 122 мм. потрілах та 82 мм. мінах (метальних зарядах до них). З причини браку 30-мм. набоїв не функціонують автоматичні гармати БМП-2. Повністю відсутні ремонтові можливості колісної та гусеничної бронетехніки. З причини браку яких, більшість котрої простоює в частинах та поступово розбирається на складові. Загалом, воєнні втрати в озброєнні грузинами не компенсуються. Склади 2-го армійського корпусу, що веде бойові дії в Абхазії порожні.

Значно обмеженими є транспортові спроможності грузинської сторони в зоні конфлікту. Властиво єдиними шляхами сполучення була повітряна траса Сухумі-Батумі (1-3 рейси ТУ-154 на добу) та морська Поті-Очамчірі (окремі баржі з військовими вантажами). Використання у військових цілях залізниці та автомагістралі Зугдіді-Сухумі є значно утрудненим з причин контролю за запіллям грузинської сторони в Абхазії з боку опозиційних до уряду Шеварднадзе сил. В Зугдіді дислоковані звіадісти, в Галі прибічники Кетовані.

Також значними є зруйнування, особливо на автомагістралі, де на ділянці Галі-Сухумі є підірваними кожний місток, кожна водогінна труба. Крім того, рух конвоїв стримується наявністю широкої "нічиєї землі" на ділянці Дранда-Очамчіра (до 10-15 км). Рух морем, загрожений крейсерськими діями кораблів Чорноморської Флоти СНГ, рух в повітрі - зенітними засобами абхазької сторони.

Натомість абхазька сторона вільно користається з залізниці, автошляхів та гірських стежок. Абхази активно будують рокадну дорогу Ахалшені-Ткварчелі, пуск якої в дію уможливить їм концентричні дії, як супроти Сухумі так і супроти Очамчіри. Будівництво цієї дороги повинно вважати за стратегічний успіх абхазької сторони.

Сепарація Абхазії та війна в ній, принаймні, не об'єднала суспільства Грузії. Властиво грузини, ще не є нацією. Вони поділяють себе на родо-племінні групи, котрим надана форма політичних партій чи військових формувань (відділів). Перемога у війні не стала метою ані грузинського суспільства, ані його провідної верстви. Життєво зацікавлена в ній є лише грузинська меншість в Абхазії (250 тис. з 5 млн. населення Грузії).

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины