ГЕОМЕТРІЯ РЕВОЛЮЦІЇ


I


Обурює не приниження, не поразка, не зрада - обурює переривання поступовості. Коли ганьба достатньо розтягнута в часі, вона сприймається як реалії життя. Звикнеш - сподобається.

Якщо російські танки поїдуть по Хрещатику, знайдеться якась кількість патріотів, які почнуть по підвалах замішувати напалм і підшуковувати найбільш зручні цілі.

Але коли це не танки, а мляві постанови, угоди і протоколи, коли державний прапор з Верховної Ради полізе зривати не російський десантник, а міліціонер Печерського РВВС, скільки тоді знайдеться бомбістів і повстанців? Адже будь-який спротив є провокацією?

Обставини сильніші. Коли приходить війна, багато людей тривають в ній так, як вони тривали в буденності, вони є об'єктами війни, м'ясом. І навіть командири в більшості не є її суб'єктами, вони так само перебувають у струмі війни, як чиновники в конторі. Коли ж у струмі війни заявляється той, хто є її суб'єктом, тоді щось раптом змінюється навкруги, тоді на обрії блідо починає майоріти перемога. Суб'єкт війни є одночасно суб'єктом перемоги.

На війні ті, хто свою війну носить в собі, з'являються так само рідко, як і в буденності. В буденності, в підвалах і на кухнях нудяться ті, кому потрібна велика перемога. І якого б ворога вони собі не вигадували, це завжди перемога над буденністю. Їх інстинктивно не люблять, бо суб'єкти перемоги одночасно є суб'єктом війни.

Їх відношення до життя є найбільш раціональним. Немає нічого гіршого ніж бути невинною жертвою.

Люди навдивовиж легко пристосовуються, можливо, за рахунок здатності абстрагуватись від майбутнього. Без води та електроенергії в будинках, що обстрілюються, вони тривають в районах бойових дій так природно і безрефлексивно, ніби минулого не було. Смерть забирає рідних і сусідів, а вони все ще сподіваються захиститися власною невинністю, демонстрованим нейтралітетом. Помилкова, часто не усвідомлена думка, що невинний не сяде, що коли нема за що, то і не вб'ють. Їх і гине найбільше. В усіх війнах невинні складають основну частину жертв. Це зовсім різні речі: загинули зі зброєю в руках, чи в якості невинної жертви. У в'язниці найбільш нещасні - невинні. Немає нічого гіршого того липкого жаху і обвалу свідомості, і безсенсового виття в середині: "За що?" і гидкої слабкості. Треба позбутися комплексу невинності. Це означає, що треба бути винним. Більша ймовірність втекти і легше сидіти, легше вмирати.

II


Поглиблення економічної кризи всупереч історичному досвідові і революційній теорії призводить до зменшення політичної активності мас. Є помилковими спроби описати ситуацію сьогодення звиклими політичними категоріями, її треба описувати кримінальними "понятіями", бригадними чи барижними. Необхідно перебувати там, де ведеться реальна боротьба за реальну владу. Коли перші троє вірменів з'явилися в Криму, вони взяли під контроль кооперативний ларьок. Коли перші троє українців в Криму згадали себе українцями, вони утворили товариство "Просвіта". Вони дистанціювались від реальної боротьби за реальну владу. Собака, який гавкає, зазвичай, не кусає. Звикла масова політика можлива, в умовах стихійної народної активності, коли в наявності є революційні маси. які хочуть, щоб їх розпропагували, очолили і повели до прірви, або в умовах структурованого суспільства, коли публікація в газеті здатна повалити уряд, а конференція увійти в історію.

За умов відсутності першого і другого, спільнота, що бореться має вихід в мафії і культурі:

а) мафіозна діяльність, тим відрізняється від організованої кримінальної, що маючи предметом гроші прагне влади. Влада вища за гроші, любов вища за страх. Якщо здійсненню пролетарської революції перешкоджає феодальна роздрібненість, то треба бути не політичною партією, а феодальною дружиною;

б) маси вимагають не стільки хліба, скільки видовищ. Замість ворожого хліба необхідно дати наших видовищ - культуру, що продукується боротьбою.

Розглядаючи вчинки бойовиків минулого захоплюються технічними моментами, а треба спонукаючими мотивами. Мотивами зробити й мотивами мовчати.

Після перемоги війни в натовпі над всіма іншими видами війни, самотник знову на п’єдесталі, і перемоги знову здобуваються індивідуальними якостями бійця.

Курд і моджахед є добрими бійцями, коли вплив цивілізації обмежується трьома з половиною місяцями навчального табору: елементами тактики, комунізму та коригування мінометного вогню (власне це і все, що від цивілізації варто взяти).

Але ті фортеці в цнотливих душах мешканців гір або тропічних лісів, які не руйнує напалм, руйнує кока-кола, вона руйнує мотиви стріляти, мотиви вмирати. Хто не здох від голоду, здохне від переїдання.

І тоді вже, в умовах пересиченості, бійця дає дзен.

Вербувальниками для RAF і Червоних бригад були Камю і Сартр.

Дикий є бійцем за обставинами, а воїн дзену (лицар абстракції) всупереч обставинам (провокатором). Дикий перебуває у війні, екзистант свою війну приносить в собі.

Революція нагадує геометрію сприйняттям абстракцій всерйоз: коли перебуваєш в екстремумі, будь-який крок вбік є кроком донизу.

III


Ірраціональний паротяг тягне потяг цивілізації. Коли єгиптяни вигадали цивілізацію, вони почали будувати піраміди і будували їх 800 років. Кажуть, вони мусили вкладати великі зусилля в іригацію. Але шалені зусилля вони витрачали ірраціонально. Цивілізація - це сфінкс. Суть сфінкса не в тому, що він таємничий, а в тому, що він ірраціональний.

Коли після 500 років смути Цінь Ши Хуан об’єднав Китай, він зробив кілька раціональних кроків: спалив книжки та закопав вчених. Але будучи хитрим китайцем, він знав, що цивілізація - сфінкс. Сили суспільства були спрямовані на побудову Великої стіни та поховального комплексу імператора, що по трудомісткості не поступався стіні.

Греки були першими тоді, коли в мистецтво та спорт вкладали більше праці, ніж у торгівлю. Церковна десятина цивілізувала язики. Саладдінова десятина створила готику. Післявоєнний світ мав стабільність та устійливу тенденцію до розвитку тоді, коли значні сили відволікались на ядерне протистояння, у війну, яка ніколи не мала початися.

Припинення гонки озброєнь призвело до застосування зброї скрізь, до смути.

Якби араби менше разів творили намаз, вони ніколи не побудували б халіфату від Індії до Кордови.

“Плоть нічтожне, дух животворить”.

Раціоналістичні схеми безглузді. Побудувати раціональне суспільство неможливо.

Коли захотіли раціоналізувати Радянський Союз - він розвалився.

Якщо ми хочемо побудувати Україну, здатну до стабільного розвитку, ми не мусимо шукати джерел виплати заборгованості по зарплаті. Ми мусимо все, що залишилось, вкласти в будівництво грандіозного храму Вішну в Черкасах, або в українізацію Африки, або в світову українську революцію.

Зі сфери ірраціонального витягуються найбільші прибутки, перегонки повітря банками і фондами.

Цивілізація, розвиток продуктивних сил, зміни суспільних відносин - це побічні наслідки здійснення ірраціональних задач, це лушпиння.

В історичній науці ствердилася хибна метода шукати прагматичне підгрунтя подвигів.

З часом знаходиш, що явна історія набагато цікавіша за таємну і за історію підгрунтя. Хрестові походи цікавіші за те, що “насправді стояло за ними”, за їхній “економічний” чи “містичний” зміст. Ніякого “справжнього” змісту подвигів нема. Справжня історія - це піраміди, це Перікл, це Цезар і Брут, це Аркольський міст. А зміна формацій та землекористування - це побічність і випадковість, це лушпиння подвигів.

Кажуть: таліби - це зовсім не таліби, це пакистанське золото і зброя, і мова йде про нафту і газопровід. А насправді мова йде про славу та іслам. І там нема пакистанської руки, там є революція.

Людина - ірраціональна істота.

Суспільство - ірраціональна машина.

Сенс в тому, щоб іти. Неможливо спрогнозувати результат. Перші християни прагнули спасіння, а виявилось, що вони заклали глибокі підстави Світу, якому належимо ми. Лютер, Кальвін і Цвінглі хотіли реформувати католицизм, а виявилось, що вони створювали умови технологічної цивілізації (вони глибоко зневажали науку).

Північноамериканські колоністи хотіли подолати акцизи, а в результаті ми живемо в монополярному світі.

Ви вирушаєте до Житомира, а потрапляєте в Град Божий.

- Що ж написано в програмі?

- Що ми будемо йти і не зупинимось ніколи. Що ми не зупинимо революцію.

Чому не зупинився Бонапарт? Чому не зупинився Гітлер?

Тому що революція екстенсивна. Тому що без війни вони кожен день відчували, що втрачають роки. Мертвий Че більший за живого Фіделя.

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!