8 травня 2010

Що робити?


Чинити спротив! Це поза дискусією, обговорювати можливо лише як його чинити. Відчуття відчаю, заміщати відчуттям гніву, відчуття розпачу – відчуттям сили.
Вони не є не переможні, їх можна і повинно перемагати… З ким? Байдуже. Аби наше було згори. Бо наразі чомусь їхнє над нами. Кажуть погана трава швидко росте. Погоджуюсь, саме тому її треба виривати. Це друге за важливістю завдання землероба, бо першим є боронити землю, а лише третім – сіяти.

Як чинити спротив в Україні? Усіляко! Немає поганого спротиву, є лише добра колаборація із колонізаторами. Тому, перше, що треба усвідомити, це – те що Україна колонізується, а не розпадається, демонтується чи зникає. Вона міняє статус. Нас буде визнано рабами. І кожен, хто із цим не погоджується – чинить спротив. Але це спротив пасивний. Він для більшості, чим пасивний спротив потужніший, тим більше шансів на успіх має актив.

Українці добрий досвід активного спротиву. Але це було колись і за інших обставин. Зараз треба пропонувати інакші засоби і заходи. Треба погодитися з тим, що другого Майдану не буде. Був той один, перший, він же й останній. Повторювати зроблене не найкращий шлях до перемоги. Хоча це не означає, що не треба масових заходів чи наметів. Просто потрібно враховувати, що Янукович стрілятиме і їздитиме танками по людях, наметах і закордонних журналістах. Бо саме так його виховували в Єнакієво і на зонах. Сьогоднішній опозиції необхідно рахуватися з тим, що дії влади будуть по-тоталітарному простими: мітинг, спротив, вирок, в’язниця. Тому протестаційних акцій не має бути багато. Головне не частота, а результативність.

Водити колони Києвом єнакіївські не дадуть. Знають чим це закінчилося для Кучми… Тому, кожна акція має мати початок, пік, продовження і завершення.
Найголовніше, звичайно останнє. Чим завершити, аж ніяк не оголошенням наступної…акції. Чим завершилася Помаранчева Революція? Третім туром? Перемогою Юща? Ні вона завершилася здачею України Януковичем. А насправді, Майдан мав би бути піком, третій тур – продовженням, нинішні президентські вибори – завершенням.
Розпочинаючи акцію з вимогою дострокових виборів, ми маємо розуміти, що її завершенням буде не перемога демократичних сил, а створення більшості й уряду, програму дій котрого ми маємо знати вже.

Хтось вірить у те, що Свобода не буде провокувати зростання свого рейтингу, коштом успішності акцій? Чи хтось сумнівається у тому що Ющ за жодних обставин не об`єднається у парламенті із Тимошенко? Отож. Це потрібно прораховувати перед початком активної фази спротиву, а не розводитися потім про неспроможність демократів об’єднуватися.

Ми мусимо їх об’єднати зараз, а потім контролювати здійснення обіцяного і не вестися на пашталакання про необхідності компромісу. Усі компроміси треба здійснити до початку основної фази активного спротиву.

Як це має виглядати? Переконливо, але плановано. Без попереднього чіткого стратегічного плану немає потреби розмінюватися на тактичні деталі. Протест без чітко визначених реперних точок, лише на руку тим, проти кого протестують. Мета дострокові вибори? Значить інших бути не може. Проміжними точками, можуть бути: збір підписів про імпічмент, виведення флоту або вимога виборів, але вони мають бути визначені наперед, а не з’являтися неочікувано для самих протестувальників.

Мета має бути єдиною і неподільною, навіть якщо воно й виглядає зараз недосяжною. Засоби - будь-які, але мусимо пам’ятати що єнакіївські із легкістю застосовують силу, коли переконані у безкарності.

Загалом дискусія має йти не про засоби, методи чи гасла, а лише про етапи боротьбі. Якщо виходити з реалій вартує налаштовуватися на тривалий і необ’єднаний спротив. Принаймні на початковому етапі суспільство буде вичікувати, але кількість пасивних протестувальників невпинно зростатиме.

За крок до перемоги долучаться Ющенко зі Свободою потім чиновники-перекинчики. Це, до речі, буде сигналом капітуляції Януковича і його єнакіївських.


Н.К.

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!