29 жовтня 2002

Як українські депутати їздили на переговори з терористами


Довкола подорожі до Москви трьох народних депутатів Андрія Шкіля, Тараса Чорновола та Рефата Чубарова з метою посприяти звільненню українських заручників велося достатньо кулуарних розмов: хто поставився до цього з насмішкою, хто з розумінням.

По приїзді, двоє з нардепів на прес-конференціях у Львові (чомусь вони їх проводили окремо, та ще й в той самий час) поділилися своїми враженнями та досягненнями. Проте головна їхня суть полягала в розчарованій фразі: "На жаль, ми не встигли".

На таку віру, можливо дещо самовпевнену, вплинути на ситуацію у Москві, насамперед вплинув факт намагання, як вважають українські депутати, російських сил затримати приїзд українських політиків до столиці Росії. Як розповідає Тарас Чорновіл, хоч і погодні умови були сприятливі, незрозоміло з яких причин було відмінено літак, на який він та його двоє колег придбали квитки. На наступний рейс, попри те, що спочатку було вільних шість місць, депутати знову не змогли сісти, оскільки чомусь квитки були продані, хоч і було попереднє подання з депутатської зали про необхідні квитки. Лише на третій літак Шкіль, Чорновіл та Чубаров змогли сісти.

За словами Чорновола, саме в той час, коли вони висиджували в аеропорту Києва, у Москві відбувалось блокування роботи двох штабів з допомоги заручникам. А саме за допомогою одного з них - штабу міжнародних зв'язків - депутати мали намір вести переговори з чеченцями. Коли наші "визволителі" прибули на місце о 23.30, робота штабів вже була заблокована, оскільки вже звечора було всім зрозуміло і ніхто особливо цього не приховував, що готується штурм. Про це свідчили присутність на місці подій бригад працівників підземних комунікацій (очевидно для проведення підкопу в театр), а також машин хімічного захисту.

Як заявляє Андрій Шкіль, одразу по приїзді, вони зрозуміли, що їх тут ніхто не хоче бачити в якості перемовників. Коли депутати намагались потрапити в оперативний штаб, їх не захотіли пропускати без генерального консула українського посольства. Дочекавшись його за півтори години, в штабі в достатньо грубій формі проінформували, що ніхто з ними не збирається вести жодних переговорів, інформація від них нікому не потрібна і ніякої інформації їм ніхто не дасть. В результаті, за словами Шкіля, їх, включно з консулом, просто послали в прямому значенні цього слова.

Зрозуміло, що депутати страшенно обурилися з цього приводу, оскільки вони їхали не просто так - це була офіційна поїздка, хоч і за власні кошти, на яку дав дозвіл і парламент, і держсекретар міністерства закордонних справ України. Окрім того, українські "визволителі" розповідають, що кожен з них має серйозні зв'язки у мусульманському світі, що допомогло б схилити терористів до переговорів.

Результатом переговорів з чеченцями, за словами Чорновола, мало стати звільнення всіх українських заручників. Проте на цьому їхня операція не мала закінчитись. Депутати планували, хоч двоє з них і є ідеологічними противниками Росії, оголосити себе заручниками доброї волі замість російських заручниць. Потім вони хотіли закликати наслідувати їхній приклад російських діячів політики і культури. За словами Чорновола, такого розвитку подій адміністрація Путіна найбільше боялась.

Опинившись поза "фронтом", тобто зайвими, депутатам нічого не залишалось, як просто спостерігати за штурмом, про який фактично вже всім було відомо. Щоб краще усе побачити, вони залишили місце подій і пішли на пошуки телевізора. Висновки, які зробили з побаченого депутати, як і слід було очікувати, виявились абсолютно не на користь російської сторони.

Як вважають депутати, фактично жодного заручника не було вбито чеченцями, а в загибелі величезної кількості росіян винні виключно російські "визволителі". За словами Чорновола, дівчина, що була вбита терористами в перший же день, не була заручницею, а просто десь напилася і полізла чогось всередину театрального центру. А на власні очі українські депутати бачили, як спецназ вночі перед штурмом без особливого протистояння пропустив чоловіка до театру, який бушував біля посту охорони. Зрозуміло, що чеченці прореагували відповідно, одразу розстрілявши непрошеного гостя. Це, за словами депутаті, і стало нібито приводом до початку штурму - тобто, напрошується висновок, що росіяни самі зініціювали привід для контратаки.

За даними українських депутатів, всі загиблі заручники померли чи то від дії газу, чи то від гранат, використаних спецназом при штурмі. Андрій Шкіль нагадав заяву Бараєва, лідера терористичної групи, який сказав: "Ми своє завдання виконали, все решта за нас зробить російський спецназ".

Шкіль також зазначив невідповідність настрою спецназу при штурмі, які нібито діяли доволі спокійно і розслаблено, без справжнього відчуття атаки. Непрофесійні дії спецназу Шкіль вбачав і в тому, що легко можна було оминути їхні пости, щоб потрапити поближче до театрального центру.

Проте негативно відгукнувся лідер УНА-УНСО і про підготовку самих чеченців. За його словами, вони мали би знати, що обов'язково буде застосований газ, тому у них повинна була би бути заготовлена відповідна протидія. Крім того, не було в театральному центрі попри велику кількість вибухових пристроїв центру керування ними. Також при штурмуванні не був задіяний жоден пояс шахіда, якими були обв'язані деякі чеченці.

Можливо, це можна пояснити тим, що чеченці не збиралися вбивати заручників. На думку Андрія Шкіля, метою терористів було лише бажання привернути до чеченської проблеми велику увагу. Тобто чеченці, щоб припинити свою операцію, очікували на певні дії з російської сторони, але, на думку українських депутатів, ніхто з російського керівництва не збирався проводити жодних переговорів. "Адже Росія тільки спить з мріями про відродження великої імперії", - коментує Шкіль.

Хоч і українські депутати фактично не пригодилися на місці подій, їхній приїзд наробив достатньо шуму. Як розповідає Андрій Шкіль, заступник голови оперативного штабу зробив заяву, що народні депутати проривалися до штабу, щоб дестабілізувати його роботу. Шкіль ж спростовує цю інформацію тим, що ближче, ніж на п'ять метрів, вони до оперативного штабу не підходили.

Обурені депутати і відгуком на їхню подорож до Москви журналіста В'ячеслава Піховшека і голови РНБОУ Євгена Марчука, що останні нібито втручаються не туди, куди їм потрібно і тим самим, псують стосунки з російськими колегами. Заяві Марчука вони трохи здивовані, бо були запрошені на засідання держкомісії, яке він проводив. Щодо Піховшека, то Шкіль заявив, що будь-коли готовий розпочати суд проти Піховшека, над чим вже працює його адвокат.

На думку Чорновола, справжній негативний вплив на ситуацію насправді мали жорсткі заяви Кучми, Марчука і голови МЗС Зленка, які назвали чеченців бандитами і терористами. За інформацією нардепа, після таких слів, чеченці навіть були готові перевести українців назад до партеру театру. До того заручники українського походження знаходились у більш безпечному при штурмі місці - балконі. Цьому, за словами Чорновола, посприяли переговори ще з Києва, але хто був їхнім суб'єктом, депутат назвати відмовився.

Депутати також розповіли деяку інформацію про українців. Насправді громадян України там було лише 21, а решта - це росіяни українського походження. Як розповідає Чорновіл, чеченці фільтрували українців або за паспортом, або за допомогою свідка, або ж за вмінням розмовляти українською. Нашу мову, за словами нардепа, вони могли відрізнити.

Мар`яна П`єцух, Львів, для Українська Правда

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины