30 жовтня 2002

Капітан Кордяну


П'ята година ранку. 30 листопада 1939 року. По звивистій дорозі в Бухарест повільно рухається поліцейська вантажівка. В її кузові - чотирнадцять в'язнів, котрих о десятій вечора вивели з камер у приміській в'язниці і посадили у вантажівку для перевезення до міської фортеці. Усі вони сидять вздовж бортів, обличчями до стінок, їх руки зв'язано за спиною, за кожним з них стоїть жандарм. Несподівано начальник конвою майор Дінулеску махає своїм ліхтарем, і по цьому сигналові кожний жандарм миттєво дістає мотузку і накидує її на шию в'язня, що сидить перед ним. Через хвилину усе закінчено - чотирнадцять трупів лежать на брудній підлозі поліцейського фургона.

Через деякий час, вантажівка в'їжджає до внутрішнього двору бухарестської в'язниці, де уже викопано велику яму і стоїть напоготові піхотне відділення. За наказом полковника-прокурора сухопутних військ Румунії в тіла задушених випускають контрольні кулі, й переконавшись у їх смерті, скидають в яму. Через кілька днів їх тіла будуть викопані, перевезені в інше місце, облиті сірчаною кислотою і засипані землею, а це місце буде забетоноване. Кожному із жандармів-учасників цієї операції було виділено по 20 тисяч динарів. У цей же день в газетах з'явилось офіційне повідомлення: "Ранком 30 листопада в околицях Бухареста було атаковано автомобільний конвой, що перевозив в'язнів.

У метушні в'язні спробували втекти. Поліція була вимушена скористатись зброєю. В числі загиблих знаходився і Корнеліу Зеля Кодряну, засуджений до десяти років каторжний робіт".

Так закінчилось життя одного з цікавих людей нашого століття, капітана Кодряну, засновника і лідера Легіону Михаїла Архангела і Залізної Гвардії.

Отже, майбутній лідер Залізної Гвардії народився 13 вересня 1899 року й одержав середню освіту у військовому училищі. У цей час Румунія, бездарно програвши усі бої, вимушена грати роль слуги усіх господарів у Європі, перебувала до того ще й у нижній точці економічної кризи. Головами молоді оволодіває націоналізм. Він і приводить в жовтні 1919 року юного Кодряну до лав націоналістичної Гвардії, котру тоді очолював Константин Панчу. Через чотири роки, 4 березня 1923 року, в Румунії створюється Ліга національного християнського захисту на чолі з відомим юристом Александру Куза. Дякуючи своїй енергії, а також особливому магнетизму, активіст Лігі Кодряну незабаром стає відомим усій молоді Румунії, особливо студентству. Достатньо сказати, що на його весіллі з Єленою Іліною було присутньо десять тисяч чоловік.

Був у той час ще один бік діяльності Кодряну - зі своїми товаришами він планує ліквідацію ряду найбільш відомих корумпованих політиків, щоб домогтися нагнітання обстановки в країні до такого стану, коли національна революція виявиться неминучою. Однак повністю політичний талант Кодряну відкрився у створенні ним 24 червня 1927 року, разом з чотирма іншими націоналістами, не задоволеними надто конформістською позицією лідерів Ліги, Легіону Михаїла Архангела.

Назва Легіону точно відображала суть створеної Кодряну організації. Це було трохи більше, аніж політична партія, аніж релігійний союз. В Легіоні відображалась ідея страшного у своєму гніві небесного воїнства, що зійшло з небес на землю, щоб відновити справедливість та істинний порядок речей. Сам Кодряну говорив про це так: "Легіон - скоріше школа і армія, ніж політична партія. Усе саме благородне, саме чисте, саме працелюбне, що зуміла породити наша нація - ось що повинен створити легіонер". 1 серпня 1927 року вийшов перший номер журналу Легіона Михаїла Архангела "Земля предків".

Починаючи з 1 жовтня 1927 року, коли було створено перший осередок Легіону в Бухаресті, число його прибічників неухильно зростає, він стає усе більш впливовою силою на політичній арені, не поступаючись при цьому своїми принципами і зберігаючи нонконформізм і революційність. 20 червня 1930 року Кодряну вирішує створити рух Залізна Гвардія, котрий стрімко перетворюється в силу, непідконтрольну корумпованим буржуазним властям. 11 січня 1931 року націонал-ліберальний уряд розпускає Залізну Гвардію, багатьох активістів арештовують. Однак репресії не можуть завадити зросту популярності Гвардії - на виборах до департаменті Неамц (Молдавія) легіонери одержують переважну більшість голосів. Кодряну стає депутатом. В цей час він пише книгу "Думки легіонера", у котрій змальовує основні пункти гвардійської ідеології: заперечення як марксизму, так і ліберальної демократії, з'єднання політичної боротьби і релігійного становлення, орієнтації на аристократичний тип особистості. Відразу після виходу книги, в березні 1932 року переляканий уряд знову розпускає Гвардію.

І знову, не дивлячись на репресії, вона добивається достатнього успіху на загальних виборах (70000 голосів і п'ять місць в парламенті). Власті вирішують нанести потужній удар по Гвардії і відразу після третього
рішення про її розпуск (10 грудня 1933 р.) розпочинають вал репресій. 20000 членів Гвардії заарештовано. 16 - вбито. Помста легіонерів не змусила себе чекати - в ніч з 29 на 30 вересня вони вбивають міністра Дуку. Уже 20 березня 1935 р. Залізна Гвардія знову з'являється на політичній сцені Румунії - на цей раз під назвою "Усе для батьківщини". Наступний крок - 25 жовтня 1936 р. в рамках Гвардії створюються робочі
підрозділи під керівництвом інженера Георга Климе - кращий доказ соціальної орієнтації Гвардії, для котрої основним ворогом, як політичним, так і метафізичним, був фінансовий світ. В етиці легіонерів головною цінністю була Праця.

20 грудня 1937 року партія "Усе для батьківщини" одержує 17% голосів і право провести в парламент 66 депутатів. Залізна Гвардія стає третьою за впливом партією в Румунії.

17 квітня 1938 року уряд арештовує Кодряну. Через два дні його засуджують на шість місяців в'язниці за образу міністра, професора Н.Йоргі. Однак уже 27 травня вирок змінюють: 10 років каторжних робіт за... зраду батьківщини! Кодряну дійсно зрадив "батьківщину" банкірів і чиновників в ім'я Нової батьківщини Архангела.

Вбивство Кодряну та його соратників не залишилось невідплаченим - 21 вересня 1939 р. вісім легіонерів на чолі з Міті Дмітреско вбивають прем'єр-міністра Румунії Калінеско. Відразу після вбивства, вони беруть
штурмом радіо і оголошують на всю країну: "Ми виконали свій священний обов'язок: ми наказали ката". Трупи цих героїв, розстріляних відразу після радіозвернення, вісім днів знаходились на місці їх подвигу як приклад для решти. Над сотнями легіонерів було вчинено криваву розправу. Багато тисяч було поміщено в концтабори.

Трупів було стільки, що уряд видав указ анулювати договори про резервування ділянок на цвинтарях під могили... Потім було зречення Кароля II, зрада наступника Кодряну Хорії Сіми генералом Антонеску, нові сотні трупів, втеча легіонерів до Німеччини, нацистські концтабори...

Полковник Білий

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!