2 листопада 2002

Гарольд О'Хара


Оповідь за людей честі

Гарольд О’Хара народився у 1970 році в Північній Ірландії. Безчинства і сваволя з боку британської влади змусили батьків зовсім ще юного Гарольда покинути батьківщину та переселитися в США. В результаті нещасного випадку молодий О’Хара стає сиротою - для нього починається кочове життя у величезній країні, де він себе почуває нікому не потрібним чужинцем. Помінявши десятки професій і перечитавши гори книг, Гарольд О’Хара згодом дійде висновку, що США не є країною, що має право на існування.

Її устрій апріорно несправедливий: усім розпоряджається невелика купка олігархів. Решта позбавлені можливості реально впливати на суспільне життя Америки. Держава у своїх діях керується тільки інтересами банкірів, але не простих громадян. Важке трудове життя, а також читання книг Еволи, Ніцше, Сореля, Прудона та Штрассера змушують О’Хару розробити теорію “арійського революційного соціалізму”. У відповідності до неї, найпасіонарніші представники різних білих етнічних громад США – кельти, слов'яни, германці й ін., за винятком англосаксів (особливо кальвіністів), мають зібратися на визначеній території, оголосити її незалежною від США республікою, і створити там общинний соціалістичний устрій.

Спочатку все це було лише мрією. Однак через якийсь час у Гарольда з'являються однодумці. Створюється організація “Білий Легіон”, в якій він стає харизматичним лідером (“консулом”). У 1995 році приймається колективне рішення про переселення на Аляску, яка відтепер має бути стати територією майбутньої “арійської соціалістичної батьківщини”.

Доволі екзотичний вибір пояснюється багатьма причинами:
Аляска – територія, віддалена від “великої Америки”, котра до того ж довгий час була її колонією, а тому найменш забруднена “огидним всесвітянським духом”. На Алясці мало негрів (хоча О’Хара із симпатією ставився до негритянських націоналістів, котрі закликали чорношкірих американців до повернення на історичну батьківщину в Африку). На думку “легіонерів”, півострів “культурно скоріше Азія, ніж Америка”, і “з іншого берега Берингової протоки чути подих двох великих революцій – китайської культурної та іранської ісламської”. Нарешті, Аляска – це північна країна, неподалік від якої знаходиться прабатьківщина всіх аріїв – Гіперборея”.

У 1996 році відбувається остаточне переселення “легіонерів” на Аляску. Неподалік від ріки Юкон будується форт – штаб-квартира організації. Усередині постійно живе Гарольд О’Хара і ще десяток соратників. В кабінеті консула висять портрети його кумирів – Ернеста Рема, Кодряну, Мао, Че Гевари, Хомейні – і прапор “Легіону” – чорне полотнище з червоною п'ятикутною зіркою, всередині якої у білому колі скандинавська рука, що означає єдність людей спільної крові.
До 1998 року “Білий Легіон” стрімко нарощує сили. У його рядах, в основному, ірландці та вихідці з французької Бретані, але є також німці, скандинави, італійці. Крім того, членами “легіону” стають п'ятеро індіанців і один перс.

О’Хара розробляє плани майбутнього Аляски. Після проголошення незалежності намічається створення традиціоналістичного соціалістичного суспільства. Усі надра підлягають націоналізації. На засоби виробництва встановлюється общинна власність. “Білий Легіон” стає військово-політичною елітою країни. Англосакси депортуються у “велику Америку”, замість них із решти країн Американського континенту запрошуються на проживання “представники пригноблених арійців”.

Намічене на лютий 1999 року революційне повстання, не відбулося. Підрозділи поліції та морської піхоти оточили штаб-квартиру революціонерів, у якій зібралося півтори сотні справжніх арійців. На вимогу здатися легіонери дружно крикнули: “Viva la muerte!” Тоді почалася бойня. Погано озброєні герої гинули один за іншим. Сам О’Хара був застрелений під портретом Че Гевари.

ЗМІ про це не подали ні слова. Вони смакували подробиці “монікагейту”... Але той, хто хоче почути, хай чує: Si, muerte!

Панас Біда

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!