14 січня 2003

1937-й повертається?


Характерною ознакою сталінських репресій було те, що вони були не “одиночними”. Слідчі НКВД не обмежувались покаранням одної особи чи групи осіб, вони вибивали зізнання та “розплутували павутиння” величезних вигаданих “змов”, які охоплювали сотні, а іноді й тисячі людей.

В слідчих документах будувалися величезні підпільні “антисовєцькі” та шпигунські структури із складною організацією, озброєнням, закордонними звўязками тощо. Часто такі “організації” розумні слідчі НКВД у званні сержантів примудрялися “розкрити” в сільській місцевості, серед селян кількох сусідніх сіл. Уявляєте: у трьох сусідніх селах створено підпільну повстанську структуру, яка налічує 350 осіб, має звўязки із закордонною розвідкою та приховані запаси зброї. Й так “ат Маскви да самих да акраін”, на всій території тюрми народів! Та якби хоча б двадцята частка тих організацій існувала насправді, СРСР не дожив би й до семирічного віку, не те що до сімдесятирічного!

До чого я згадую це все зараз? Та згадалося чомусь, коли прочитав новини останніх політичних репресій кучмівського режиму. Політичні вўязні у “незалежній” Україні зўявилися ще у девўяностих. Проте тоді це приховували, інкримінували їм чисто кримінальні статті і взагалі робили все, щоб приховати тих “перших ластівок” кучмівського терору проти української нації.

Справи “Самостійної України” та “9 березня” стали початком нового етапу політичних репресій. Відновилася практика “показових” судових процесів. Одночасно із ними йдуть “рядові” репресії, чи то у формі кримінальних справ, чи то у формі зникнень певних людей, чи то у формі “наїздів” ДПА на певні фірми, але ж кілька людей судять привселюдно, щоб іншим неповадно було. Саме тому УНСОвцям призначили такі порівняно суворі вироки – бо процес показовий і треба інших злякати.

Не злякали: в залі суду, під час проголошення вироку, виникла бійка. Ну що ж, значить треба ще раз продемонструвати, що буває із тими, хто наважиться на протест. Нині вперше в історії “незалежної” України у звўязку із засудженням однієї групи осіб почали кримінальне переслідування іншої особи. 14 січня відбулося перше судове засідання у справі хлопця, який (це бачили аж 20 свідків – міліціонерів!) в день оголошення вироку у справі УНСОвців, кинув стільцем в напрямку суддів.

Хлопця звати Любомир Гайсак, він навчається на 3-му курсі Національного педагогічного університету ім. Драгоманова. За статтею про "злісне перешкоджання правосуддю" йому “світить” рік позбавлення волі.

Цікаве “перешкоджання”, якщо “правосуддя” вже спрацювало і вирок винесло... Тут вже краще було б кваліфікувати діяння як “посягання на життя” шанованих посадових осіб цього самого “правосуддя”. Тоді б і термін увўязнення більший можна було впаяти, щоб потім не довелося саджати знову, коли людина звільниться і кине кудись вже не стільця, а гранату...Але це так, мої революційні фантазії... Повертаємось у сірі будні кучмоленду.

Адвокат Любомира вважає, що із його підзахисного роблять “стрілочника” за ті події, що відбулися 25 грудня у кінотеатрі “Загреб”. Цікаво також, чому “діяння” Гайсака помітили виключно міліціонери, які і фігурують як свідки у справі?

Влада зробила все, щоб перше судове засідання із нової політичної справи пройшло тихо і непомітно: справу спочатку відправили до Дніпровського районного суду Києва, а потім чомусь незрозуміло перенесли її розгляд до Дарницького районного суду (Севастопольська, 14, тел. 566-11-16; 567-07-84). Чому – ніхто не знає. “Так нада, б...!”

Незважаючи на всі хитрощі Хвєміди, пікет на підтримку Любомира все ж стояв біля приміщення, де відбулося засідання. Суддя Бець (колишній мєнт) вигнав із зали журналістів, які мали камери, мотивуючи це тим, що він “не хотів щоб його знімали”. Потім суддя переніс наступне засідання на 11-00 27 січня.

Андрій Шкіль з приводу цих подій висловив думку про те, що за допомогою цієї справи мєнти відволікають увагу від іншої – про побиття ними ж в тому ж самому “Загребі” 25 грудня минулого року народного депутата М. Волинця (якому тоді зламали ребро).

В будь-якому разі, ця справа є новим етапом у розвитку кучмівської репресивної машини – зроблено перший крок до викриття масштабних “змов”. Поки-що, фактично у звўязку із справою УНСОвців, посадять студента, який стільці кидає, а потім, дивись, і змову серед студентів НПУ ім.Драгоманова розкриють, яку Гайсак очолював. Прокляті змовники вже й стільці заздалегідь приготували у схованках, готувалися за їх допомогою державний лад повалювати...

В будь-якому разі хлопця зараз необхідно підтримати, тому приїздіть на наступне засідання. Їхати до м.Позняки, потім трамваєм №8 до зупинки "Ново-дарницька", після того 5 хв. пішки до вул. Севастопольська, 14.

Артем Клименко, за матеріалами www.maidan.org.ua

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины