2 червня 2003

12 стільців президента Кучми


За меблі для службових апартаментів «гаранта» сплачено понад $2,6 млн

Напередодні других президентських виборів Леоніда Кучми московська команда піарщиків, прибула рятувати за абсолютно божевільні гроші абсолютно непопулярного «гаранта», кинула в маси провокаційне гасло: «Цей уже накрався, тепер і для країни щось зробить». Піарщики, як завжди, обдурили. Злодій не може накрастися. Навіть якщо сума украденого обчислюється десятками мільйонів. Злодій буде красти і далі. Ви вважаєте, що він не придумає, куди витратити украдені гроші? Звичайно, він їх не вкладе в розвиток підприємств - навіщо ж тоді було красти? Логіка злодія примітивна: «Украв, випив - до в'язниці». Перші дві стадії Леонід Данилович уже пройшов, тепер черга за третьою, за в'язницею. А щодо витратити украдене - так на це фантазії вистачить. Можна, наприклад, пустити кілька мільйонів доларів на обладнання власного кабінету. Не можна так багато витратити на меблі, скажете ви. І будете неправі. Наш «гарант» здатний і не на таке.

У розпорядження редакції попали надзвичайно цікаві документи, фіксуючі проходження через кордон, митне оформлення та інші формальності, що мали місце при ввезенні до України меблів і будівельних матеріалів для «облаштування» кабінету президента Кучми в 2001 році. Тобто саме в той період, коли новообраний гарант, «який накрався», повинен був, нарешті, зробити щось для країни. І він зробив. Зробив по-крупному. Пам'ятаєте, до речі, як він одразу після виборів заявив, що тепер у народу України - новий президент? Всі подумали, що в «гаранта» типу совість прокинулась чи на патріотизм його пробило. Усе, виявилося, набагато простіше - Кучма мав на увазі, що тепер у нього буде новий кабінет.

Насамперед новообраний президент задумався не про пенсії для старих і не про зарплату для вчителів. Насамперед «гарант» задумався про письмовий стіл. На одній із фотовиставок, що проходили напередодні других президентських виборів Кучми, показували знімок його старого робочого стола. Жахлива картинка була. Адже стіл хороший, дорогий. Але ніколи не подумаєш, що робочий. Тому що завалений він був якимись годинниками, сувенірами, статуетками, ледве не пудреницями. Загалом, стіл не президента, а, швидше, популярної співачки. Коротше кажучи, при великій патологічній любові гаранта до сувенірчиків та інших подарунків старий стіл виявився явно замалим. І Кучма купив собі новий. Ось як цей стіл описується в митній декларації:
«Письмовий стіл у стилі «чіпендейл», виконаний із червоного дерева з поглибленнями і вставками з кореневої деревини червоного дерева з малюнком хвилі, прикрашений різьбленням і золотими рельєфами. Оснащений двома тумбочками з чотирма ящиками і центральним ящиком. Стільниця зі вставками зі шкіри і позолоченими елементами. З отворами для фіксування електропроводів». І вартість столика - 34 046,50. Не 34 тисячі 46 гривень 50 копійок, а 34 тисячі 46 ДОЛАРІВ 50 центів. Це за стіл, на якому складатимуть подарунки від вдячних губернаторів і бізнесменів. Дорога підставочка для хабарів, чи не правда?

Авторові довелося попотіти, дізнаючись, що таке загадковий стиль із кумедною назвою «чіпендейл». Експерти-мебльовики знизували плечима. У найдорожчому магазині Києва, що торгує італійськими меблями, такого стилю також не знали, і найдорожчий стіл тут коштував 40 тисяч. Гривень. Але все-таки, що таке «чіпендейл», з'ясувати вдалося.

Як зазначає Енциклопедія стилів, «чіпендейл - стиль меблів, названий наприкінці XIX століття на честь меблевого майстра Томаса Чіпендейла. Вигадливі деталі, кулі, кігтисті лапи й гнуті ніжки типові для цього стилю. Будьте обережні, змішуючи речі в стилі «чіпендейл» із речами інших стилів».
І тут ми змушені зробити невеликий ліричний відступ про бурундуків.

Про бурундуків

Треба зазначити, що Бог завжди шельму мітить. Вишукано й різноманітно. От чи міг знати, наприклад, Святослав Піскун, що задовго до його народження письменник Джордж Оруелл у повісті «Скотний двір» передбачить появу у великій політиці нинішнього генпрокурора такими словами: «Решта кабанчиків були кастрати. Найбільш відомим серед них був маленький жирний Піскун - сильно округлені щічки, очка, що поблискують, пронизливий голосок, короткі ніжки. В умінні вести бесіду не було йому рівних. Його манера посмикувати хвостиком, погойдуючись з боку в бік під час великої суперечки, була надзвичайно переконлива. Свині говорили, що Піскун цілком здатний у спорі перетворити чорне на біле».

А чи міг передбачити Леонід Кучма, купуючи стіл у стилі «чіпендейл», що цей стиль не тільки разюче позбавлений смаку, а й що він послужив основою для створення діснеївського мультсеріалу «Чіп і Дейл» про потішних бурундуків. Але бурундуки лише в мультиках потішні. А по життю - страшні шкідники. І не тому, що здатні багато зжерти, а тому, що з жадності своєї роблять настільки величезні запаси, що їх вистачило б для безлічі інших звірів. Тобто крадуть у масштабах, що в багато разів перевершують їхні життєві потреби. Чи не правда, є деяка схожість між запасливим звірятком і нинішнім власником «чіпендейлівського» столика ціною в 34 тисячі доларів? Такий собі бурундук у президентському кріслі. Навіщо людині стіл за 34 тисячі доларів? Нехай навіть ця людина - президент. Для представництва? Для того, щоб за цим столом випрошувати кредити для убогої країни? Та саме ж через такий стіл і не дадуть. Такий стіл підходить тільки для того, щоб присоромити чергового хабародавця: мовляв, що ти приніс? У мене одна ніжка стола більше коштує. Але досить про бурундуків.

Видно, Кучма дослухався поради енциклопедії і не став змішувати стилі. Тому що інші предмети нової обстановки були також виконані у стилі «чіпендейл». А придбав Леонід Данилович наступне:

1. Стіл для телефонів у стилі «чіпендейл» - $10 565,28.

2. Стіл для відвідувачів у стилі «чіпендейл» - $16 435,58.

3. Комод у стилі «чіпендейл» із трьома ящиками і трьома стулками - $16 435,58.

4. Консоль (приставний стіл) у стилі «чіпендейл» із різьбленням і золотими рельєфами, а також нижні частини захисту з контрольною стулкою - дві штуки по $21 132,14 кожна. (Цікаво, до речі, про який захист ідеться? Від Мельниченка? Або «гарант» побоюється, що його шльопне при нагоді хтось із найближчого оточення?)

5. Тумба під телевізор у стилі «чіпендейл» - $15 681,60.

Чесне слово, важко уявити, скільки ж має коштувати телевізор, якщо тумбочка для нього обійшлася в п'ятнадцять із половиною тисяч доларів. Адже за такі гроші можна квартиру двокімнатну купити. Замість тумбочки.

А ось інші предмети нового президентського інтер'єру, судячи з документів, були виконані вже не в стилі «чіпендейл», однак зберігали спільні з усім гарнітурчиком деталі. Тобто були виготовлені з червоного дерева і прикрашені різьбленням і золотими рельєфами. Що зображено на цих рельєфах, нам невідомо. Сподіваємося, що все-таки не бурундучий профіль «гаранта», а хоч би герб країни, яку «бурундук» укотре пограбував. Проте з'явилися і нові деталі меблів. Наприклад, стільниці з пакистанського оніксу, оббивка з якоїсь загадкової шкіри «австралія-620» та інші радощі. Серед них не можемо не відзначити «трибуну з основою, регульованою по висоті. І з поверхнею з мікрофоном, вставкою зі шкіри і вбудованою лампочкою». Вартість цієї штучки, що додає значності завдяки регульованій по висоті основі, становить усього нічого - $5544,00.

Але не все ж президентові за столом підношення приймати і з трибуни промови про політреформу виголошувати. Іноді треба й відпочити. І тоді дуже пригодиться «крісло, що обертається, з розгойдуючим механізмом і підйомником. Оздоблення - червоне дерево з різьбленням і золотими рельєфами. Оббите шкірою з декоративною вставкою на спинці з набивної шкіри». Крісел таких було куплено двоє - раптом дружина також погойдатися захоче? І обійшлося це задоволення для президентських сідниць усього в $18 783,07.

Трохи не забули про аксесуари. Для свого «чіпендейлівського» кабінету прикупив Данилович іще й годинничок. Також червоного дерева «із різьбленням і золотими рельєфами». Вартістю, щоправда, у $15 982,16. Майже в половину столика обійшлися. Адже годинник - річ потрібна, механізм складний.

І ось тут якийсь чиновничок із президентської адміністрації обурено подумає: «А чужі гроші рахувати взагалі непристойно!» Справді, так. Та от тільки проблема в тому, що на цей раз ми рахуємо якраз не чужі, не Кучмині гроші. А гроші народні, вийняті з кишені чесних платників податків, із кишень пенсіонерів і матерів, лікарів і вчителів, селян і робітників. І на гроші ці серед усього іншого були ще прикуплені:
«Тримісний диван із червоного дерева - $8217,79.

Крісло. Оздоблення - червоне дерево із золотими рельєфами, дві штуки загальною вартістю $10 799,72.

Журнальний столик. Оздоблення - червоне дерево із золотими рельєфами. Стільниця з пакистанського оніксу - $5399,86.

Боковий столик, оздоблення - червоне дерево із золотими рельєфами. Стільниця з пакистанського оніксу - дві штуки загальною вартістю $7932,68.

Шафа вбудована з інтарсіями, різьбленням і позолотою - дві штуки загальною вартістю $81 607,68.

Комод із трьома стулками і трьома ящиками. Стільниця з пакистанського оніксу - $16 435.

Рама для картини з різьбленням і позолотою - $3484,80.

Карти в дерев'яних рамах із різьбленням і позолотою - $50 434,56».

Проте слід віддати належне «гарантові». Він потурбувався не тільки про власний кабінет, а й про весь «свій» четвертий поверх у приміщенні президентської адміністрації. І для цього було куплено масу всіляких необхідних речей, як, наприклад, «панелі дерев'яні настінні з інтарсіями, різьбленням і позолоченими рельєфами». Один комплект таких панелей обійшовся українському народу в $116 107,20. Купили також «двостулкові фільончасті двері з різьбленням і позолотою». За кумедну суму в $9350,60. Одностулкова фільончаста з різьбленням і позолотою обійшлася ще дешевше. Усього в $4611,40. А ось простий дверний тамбур потягнув на $7281,40. Був також куплений «письмовий стіл, виконаний з черешні і прикрашений інкрустацією з клена, мирта та ін. натуральних порід, позолоченими бронзовими елементами й золотими рельєфами. Оснащений двома тумбочками з п'ятьма ящиками та ящиком під стільницею, стільниця зі вставкою зі шкіри». Цей стіл (напевно, для Медведчука) обійшовся українському народу в $22 305,89. Вочевидь, для Медведчука також був придбаний і «гральний столик - лакований, кольору світлої слонової кістки, із золотими рельєфами. Оснащений ящиком для шахових фігур. Стільниця у вигляді шахівниці з мармуру "жовтий сієна" і мармуру "bardilio imperiale". Типу комбінації нові продумувати за гральним столиком ціною $4226,11. А до столика і стільчик є. Тобто, звичайно, «крісло з червоного дерева з різьбленням і золотими рельєфами. Оббите шкірою «австралія-620». Що коштує $12 355,20.

Щоб не втомлювати більше читача переліком президентського «мотлоху», який зайняв майже 20 сторінок убористого тексту, скажемо, що, лише за двома контрактами, укладеними з італійською фірмою OMNIA ARREDA, на облаштування президентських апартаментів пішло з наших із вами кишень ДВА МІЛЬЙОНИ 600 ТИСЯЧ 132 ДОЛАРИ 99 ЦЕНТІВ. Така, по суті, ціна, яку платить Україна тільки за те, щоб президентський зад м'яко погойдувався у «кріслі, що обертається, з розгойдуючим механізмом і підйомником, оздобленому різьбленням і позолотою».
Ці ДВА МІЛЬЙОНИ 600 ТИСЯЧ 132 ДОЛАРИ 99 ЦЕНТІВ, витрачені на вульгарну показуха і улещення вже абсолютно неадекватного власній країні президента, могли б урятувати тисячі життів, якби були витрачені, наприклад, на лікування тяжкохворих дітей, вмираючих тільки через те, що в їхніх батьків немає грошей на операції та ліки.

Ці ДВА МІЛЬЙОНИ 600 ТИСЯЧ 132 ДОЛАРИ 99 ЦЕНТІВ, витрачені «гарантом» на улещення власних сідниць, уже самі по собі є вироком. Не можна так відверто жирувати президенту країни, де мільйони громадян злидарюють. Не можна грабувати вдів і сиріт. Таке не прощається.

Про захист вітчизняного виробника

Наш незримий читач з адміністрації президента може, звичайно, заперечити, що глава країни повинен мати солідний кабінет, що це обличчя держави, його імідж і т.д. І з цим, у принципі, можна погодитися. Хоч знов-таки обстановочку навіть для «обличчя країни» треба облаштовувати виходячи зі здоров'я цієї самої країни. І скромність у даному питанні могла б тільки поліпшити наш міжнародний імідж. Але навіть якщо погодитися з тим, що у глави нашої держави має бути розкішний кабінет, то виникає питання: хто цей кабінет повинен умебльовувати? Чому ДВА МІЛЬЙОНИ 600 ТИСЯЧ 132 ДОЛАРИ 99 ЦЕНТІВ були витрачені Кучмою на підтримку італійського, а не українського товаровиробника? Або ми такі дурні, що не вміємо робити меблі? Неправда, уміємо. На думку експертів, які займаються меблевою індустрією, в Україні існує декілька десятків фірм, що виготовляють меблі на рівні міжнародних стандартів. А деякі з них мають великий досвід у виробництві саме представницьких меблів для державних установ. Наприклад, київська фірма «ВІЛ 147», яка повністю оформила посольство України в Лондоні, британське посольство в Києві й, до речі, Будинок прийомів президентів, апартаменти глави держави на вул. Десятинній. Або такі серйозні фірми, як «Кедр», «Теслярі», «Лагода», яка обладнувала апартаменти посла Швеції в Україні. Чому, взагалі, не було оголошено тендер на таке серйозне замовлення, як це робилося в 1996-1997 роках при облаштуванні Будинку прийомів президентів і апартаментів Кучми на Десятинній? У будь-якому разі замовлення вітчизняному виробнику обійшовся б Україні в кілька разів дешевше, ніж замовлення незнаній італійській фірмі OMNIA ARREDA. І гроші не попливли б до Італії, а продовжували б працювати в нашій країні. До речі, меблі для кабінету російського президента Путіна зроблено на Воронезькій меблевій фабриці. І обійшовся Росії комплект під назвою «Монарх» (стіл керівника, приставний столик, стіл на роликах для телефонів, тумба під телевізор, платтяна й посудна шафи, сервант, годинник у кутку - дуб, темний тон, усе позначене двоголовим орлом) у 20 тисяч доларів! Є різниця між двома з половиною мільйонами і 20 тисячами доларів? Примітно, що одночасно із замовленням воронезьких меблів адміністрація президента розірвала вже підписаний контракт на постачання президентського кабінету з якимсь відомим італійським мебльовиком. Тобто в Путіна вистачило розуму й волі дати по руках шахраям із президентської адміністрації і ліквідувати контракт з італійцями. Наше «чудо» в черговий раз вважало за краще пограбувати свою країну. На жаль, італійці, а швидше, власна кишеня для Кучми виявилася дорожчою за українців. Проте тут, схоже, не так усе просто.

На здивування автора, ніхто з українських експертів-мебльовиків чомусь не був знайомий із фірмою, що виконувала таке дороге замовлення, як оформлення апартаментів для президента Кучми. Логічно було б розмістити таке серйозне замовлення у фірми-бренда. Замість цього вибрали нікому не відому італійську фірму. Проте, чи італійську? Корпорація OMNIA ARREDA настільки ретельно шифрується, що детальний пошук в Інтернеті увінчався тільки одним її згадуванням. Дуже дивно. Корпорація називалася як партнер якоїсь фірми Aural, що виробляє алюмінієві радіатори… для України. Ось тут, здається, усе й стає на свої місця. Нікому не відома типу італійська корпорація OMNIA ARREDA, швидше за все, є посередницькою «сімейною» фірмочкою українського «гаранта» або когось із його оточення. Саме ця фірма й отримала значну частину тих ДВОХ МІЛЬЙОНІВ 600 ТИСЯЧ 132 ДОЛАРІВ 99 ЦЕНТІВ за четвертий поверх адміністрації президента. А Кучма отримав можливість посидіти в кріслі «із розгойдуючим механізмом і підйомником». Хороший бізнес: купуєш для себе за державний кошт розкішні речі за завищеними цінами. А потім іще й викрадаєш частину цих грошей. Блискуче, Леоніде Ібрагимовичу Берта Марія Бендер-Бей! Просто, але вельми ефективно. Цікаво, що сумнозвісна ДУСя (Державне управління справами президента Україні) спробувала на цій оборудці «нагріти» ще й українську митницю. Так, увесь цей меблевий комплект ціною $2 600 132, 99 було вивезено з митного ліцензійного складу держпідприємства «Державна база матеріально-технічного забезпечення» ще до проходження митних процедур нібито «у зв'язку з випробуванням якості й надійності». Справді, відповідно до митного законодавства України для подібних цілей дозволяється вивіз строком на один місяць. Однак замість «випробування якості й надійності», як випливає з листа директора цієї славетної «Державної бази матеріально-технічного забезпечення» В.М. Пономарьова заступнику керівника ДУСі Романову, меблі «розвантажили й зібрали безпосередньо на четвертому поверсі» адміністрації президента. Після таких «випробувань» назад їх, природно, уже ніхто не відвозив. А ось чи були сплачені митні платежі на суму понад 6 млн. гривень за ввезене італійське барахло - нам невідомо. Генпрокурор Піскун, як ви самі розумієте, такими дрібницями, як контрабанда, займатися не буде. По-перше, тому що Святослав Михайлович сам не стояв осторонь цього древнього ремесла ("ВВ" уже писали про це), а по-друге, основний клієнт, який протирає штани на цих контрабандних меблях, дав генпрокуророві зовсім інше замовлення - боротися з опозицією. Та й узагалі, злодій у злодія митних декларацій не питає.

Історія з президентським кабінетом і незнаною фірмою OMNIA ARREDA вельми нагадує історію завгоспу президента Єльцина - Павла Бородіна, який якось хитро «облаштовував» Кремль за допомогою швейцарської фірми «Мабетекс». У Бородіна з Кучмою взагалі багато спільного. Любов до меблів, схожі посади (Бородін - державний секретар Вищої державної ради Союзу Росії і Білорусії, Кучма - голова Ради глав держав СНД). Бородін уже встиг посидіти у в'язниці, у нашого все ще попереду. Любов до розкоші взагалі до добра не доводить. Вражали своїм несмаком розкішні кабінети Чаушеску й Мілошевича, і де тепер ці лідери?
До речі, про смак. Із ним у Леоніда Даниловича з юності проблеми. На фото у випускному інститутському альбомі всі люди як люди - у темних костюмах і краватках. І тільки один - в якійсь блискучій офіціантській кацавейці з метеликом. Це - майбутній президент України. У нас, на жаль, немає накладних на сантехніку для кабінету президента, це тема окремого розслідування. Але ми не сумніваємося, що там також усе дуже дороге й позбавлене смаку. Не здивуємось, якщо в туалеті стоїть і мрія будь-якого шахрая, який дорвався до влади, - золотий унітаз.

Отже, підіб'ємо підсумки. Дорогий наш президент дуже дорого обходиться нашій державі. Як кажуть медики, якщо хворий п'є не ті ліки, то в результаті він ніколи не вилікується, у нього буде просто дуже дороге випорожнення. У нашого «гаранта» стілець дуже дорогий, навіть якщо порівнювати з Росією. Крім того, стілець «гаранта», як нам здається, понадміру м'який, та ще і з «розгойдуючим механізмом». Трон Кучми дійсно давно вже гойдається, і тому "гарантові" варто було б звикати сидіти і спати на чомусь жорсткому. Щоб не так важко було звикати до пригвинченої до підлоги табуретки і твердих в'язничних нар.

Станіслав РЕЧИНСЬКИЙ

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!