11 червня 2003

Від чорного до сірого


Колись, у часи поствідродження, в Україні почали формуватися противаги існуючим політичним партіям, рухам і громадським структурам. Рух за перебудову був противагою УГС, пізніше саму УГС (УРП) стали протиставляти УНА. Старі спільники виявилися запеклими ворогами. Політв’язні ненавиділи правозахисників, демократи – націоналістів, демагоги – революціонерів, все йшло до того, що зараз ми називаємо відсутністю єдності.

Залежність тези від антитези є такою самою, як залежність чорного від білого. Без контрасту не можна бути певним, чи ти бачиш сіре чи біле, і вже коли є контраст, то приходить певність, що об’єкт власне білого чи чорного кольору. Без лівого немає правого, але й без антагонізмів у національних рухах не можна було б відрізнити біле від сірого. Що стосується УНА-УНСО, то спроб утворити антипод було достатньо. Це безліч більш чи менш маргінальних групок. Одних вже немає, інші так і не виросли із коротких штанят, решта зникли, не залишивши жодного сліду.

Сірість не терпить яскравих барв. Метою кожного можновладця є знищення усього яскравішого за себе. Для цього створюються структури, політичні антиподи до усього яскравого. Прісне і сіре нікого не дратує, мало кому подобається, але усім однаковою мірою. Український політикум за винятком нонконформістської опозиції нині є взірцем сірості і прісності. Кожна навіть за посадою яскрава фігура є просто яскраво-сірою. Оці яскраво-сірі, маніпулюючи вже існуючими гаслами, об’єднують усіх ущербних і незадоволених, береться щось радикальне чи приємне для вуха у назву – і антипод готовий. Як тільки УНА-УНСО бере до уваги світовий досвід національних революцій, наші антиподи одразу ж активізують своє проукраїнське спрямування і звинувачують об’єкт у противагу котрому вони створені, як тільки в УНА-УНСО збільшується внутрішня робота, наші антиподи їдуть за кордон де пашталакають про “перевагу білої раси” і про своє заангажування у європейські структури. Цікаво як вони себе поведуть після того, як їхні спонсори порвуть стосунки із Заходом?

У царстві сірості немає місця чорному чи білому – є світло-сіре і темно-сіре. Як тільки з’являється щось із чорного чи білого – одразу ж усі сірі, об’єднавшись, рушають у рішучий бій, щоб усунути дисонанс півтонів. Шкода, що значна частина активної молоді вибрала собі сіре існування. Звичайно, можна щось списати на обставини, щось на привабливість млявої активності, але при можливості вибору між сірим і білим, вину бере на себе той, хто робить вибір.

Дуже добре, що існують ці сірі замінники дії, добре, що вони проводять фільтрацію і позбавляють нас баласту. Одне погано, що сірість роз’їдає в першу чергу непідготовані душі, юні революціонери, котрі мріють змінити усе і негайно в пошуках організації яка допомогла б їм втілити у життя свої мрії, наштовхуються на імітаторів із наших антиподів. Їхні мрії розбиваються об сіру стіну пристосуванців і побирайків, які тільки того й чекають, щоб розбестити і знищити ще одну бунтарську душу. Вони воюють за сірість і надто часто отримують перемоги.

Їх вже навіть не можна назвати нашими конкурентами, вони лише паразити на тілі національної революції, а боротьба з паразитами входить до наших планів.

Перемогти сірість можна лише в один спосіб – запропонувати настільки яскраву ідею, настільки сліпучу організацію, щоб розвіяти сірій спектр загалом і остаточно. Потенціал УНА-УНСО ще не вичерпаний і на третину, яскравості не брак, лише потребує часу витворення надпотужного сліпучого променю, який би випалив усе сіре, занудне, буденне.

Лише за це варто воювати, лише за це варто гинути і вбивати – бо сіре і довге життя – це їхнє. Наше - яскраве і коротке. Яскравий спалах, що освітить пітьму сірості. Це варте боротьби.

А.Ш.

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!