15 червня 2003

Боротьба видів як боротьба світів


Родовитий кіт завжди сміливіший за безпородного. Фенотип і генотип останнього просякнутий бажанням вижити, а родовитого - перемогти і в нагороду отримати здобич. Бути гідним пам’яті роду є його сенсом життя. Його минуле, не затуманене порпанням у смітнику, дає можливість бути сміливим, а цікавість завжди перемагає страх.

Лише родовитий кіт по короткій втечі зупиняється перед собакою, і пес ніколи не посуне ані на крок далі, бо бачить перед собою згідного на все і рівного собі суперника, а його невеликий розмір змушує собаку задуматися над майбутнім. Певно цей кіт має підстави, коли стає в оборону, певно може володіє чимсь, чого пес не має.

Ось і нас мало, але ми маємо породу, і наш фенотип і генотип не заплямовані присутністю на смітниках історії. Ми не прагнемо вижити, а хочемо перемогти. Перемогти усіх, а потім тих, котрі залишилися.

Нами рухає віра у довершеність зусилля, віра у перемогу, і блиск майбутньої слави горить у наших очах. Ми надто багато пройшли і вже надто багато втратили, щоб вертати назад. Дорога в гору дуже тяжка і майже нездоланна, але шлях в іншому напрямку є неможливим. Нам можуть гиготіти у спину, нас можуть зраджувати колишні побратими, нас можуть гнути до землі обставини, але шлях долає тільки той, хто йде.

Ми спробували зупинитися. І що з того вийшло? За час зупинки ми втратили більше, ніж під час будь-якої із воєн. Ми втратили позиції і понесли втрати у живій силі і техніці. Що ще необхідно втратити, щоб зрозуміти - тільки рух для нас означає життя. Ліпше рухатися у невірному напрямку, ніж не рухатися взагалі.

Погляньмо на тих, хто відійшов від нас і зупинився на узбіччі життя. Вони за пляшкою смаги або перед недолугим дешевим журналюгою випотрошують свої кращі спогади, коли і вони належали до когорти вибраних, до тих, які долають дорогу, долають життя, долають себе. Шкода мені їх, але їхня вершина - це гора сміття, вони втратили породу. Тепер їхня доля проста - намагатися втекти від шолудивого собаки. Вони вже не в стані чинити опір.

Ми пробуємо, не все виходить, навіть наш тижневик покищо є тільки мрією, але якою...

Пам’ятайте свій рід, пам’ятайте, що наш час ще настане. Сьогодні за нашої мовчазної згоди жирують власники нір на теплому смітнику, здичавілі кімнатні собаки. Коли ви хочете до них - вперед. Коли ні - гуртуймося для спільно справи!

H.K.

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины