25 червня 2003

Наша Імперія


...суперечливе, тому важливе!

Будь-яку теоретичну ідею та проблему можна розглядати з двох позицій. Перша - у нас все було у минулому, у майбутньому може щось і буде, але в принципі нічого немає. Позиція друга - в минулому у нас нічого не було, тому ми все починаємо сьогодні і все буде завтра.

Ці дві тенденції є найбільш характерними у нинішній ситуації на Україні: занурення у минуле для формування майбутнього і занурення в сучасне для формування як минулого, так і майбутнього. Занурення у сучасність - вада будь-якої академічної науки. Але ж сьогодні ми мусимо погодитись - у нас нічого немає, у нас все було в минулому, у нас все буде у майбутньому...

Коли вже говорити про триподіл, то слід говорити про вчора, сьогодні і завтра. Всі ці ідеї, які можуть бути завтра, були вчора. Сьогодні ми маємо бажання і протодержаву, яку можна сформувати у будь-що і тому проявляти свого роду стоїцизм у наш час не вартує, зараз можна формувати майбутнє...

Вчора була ідея замкнутості і протилежності. В принципі є дві протилежності: або прагнення величі і розбудови, або прагнення замкнутися старою традиційною ідеєю, яку пропонують хахли: "моя хата скраю". Тому і гинули українські цивілізації, тому і програвались війни, тому не велась зовнішня політика.

Сьогодні є люди, які прагнуть розширити терени впливу української держави, але чи будуть ці люди мати владу завтра? Це і є основне питання побудови майбутнього України: чи це буде опосередкована меншовартісна держава з деякими державницькими атрибутами, чи це буде держава, яка прагне втілити у життя вищу ідею. Повинна бути державницька максима, яка формує державний ідеал.

...Повертаючись до ідей меншовартості та величі. Меншовартісність - вважати, що в нас усе було у минулому і тому у майбутньому може щось буде. Не можна жити за рахунок минулого. Тому і говорять: молода експансивна нація, нація, яка живе майбутнім. Якщо ми зараз живемо майбутнім, з такого огляду ми і мусимо вивчати історію... Якщо людина не вірить у велич української держави у майбутньому, то як би ви цю історію не вивчали, як би не використовували історичні факти, це її тільки змусить здивуватися або задуматись, але не повірити. І не треба переконувати. Треба або вірити, або ні!

Імперія. При цьому слові виникає у всіх асоціація з Римською імперією, яка цікава саме в позитивному плані, коли дістали розвиток наука, розбудовувались міста і т. д., не дивлячись на те, що десь там якісь люди були розіп'яті на якихось хрестах. Завжди пам'ятається краще. І це є абсолютно позитивна тенденція людської пам'яті, яка накладається на вивчення історії. Робіть великі кроки, перемагайте, і Вам пробачать Ваші помилки.

Що ж стосується українців, то при слові імперія у нас виникає асоціація з Російською імперією, що будувалась, годувалась нами ж українцями. Сини української нації віддавали своє життя, серце та здоров'я заради блага Росії, чужої імперії. І пізніше нарікали - чому ж так трапилось. А не треба було на неї працювати.

Імперія - це вища стадія держави, яка дістала силу, велич і могутність, захищаючи собі подібних. А що таке захист? Будь-яке завоювання починається із захисту. Колись сюди йшов Гітлер, щоб захистити росіян від більшовизму, йшов Наполеон, щоб захистити нас від самодержавства. Кожен ішов сюди, щоб дати щось і захистити від інших. Імперія - це така держава, яка може когось від чогось захистити і щось взяти. Основне питання - що дати і від чого захищати?

Коли ми говоримо про Українську Імперію, ми вже маємо сформовані терени захисту. Коли ж мове йде про слов'янство, то мусимо згадати, що влада тих, хто спекулював слов'янською ідеєю впала, у Росії зокрема.

Всі ріки витекли з київського моря і рано чи пізно вони повернуться туди. Києвоцентризм є абсолютно прогресивною ідеєю розвитку української держави. Попросту образа честі тих націй, які терплять сьогодні від багатьох структур, повинні знайти свій захист і підтримку у Києві і ми можемо і мусимо дати їм цю підтримку і захист.

Впала імперія СРСР, імперія, яка трималась тільки на ідеї, значить потрібні якісь інші фактори, фактори національні або органічні. Органічним фактором для об’єднання націй є їхнє минуле. Якщо щось об'єднує українців та поляків, українців і словаків, українців та всіх мешканців колишньої Югославії, українців та болгар, то чому б не використати, що їх усіх об'єднує Україна, їх походження. Отже, коли ми говоримо про майбутнє України, то вона мусить бути ядром, котре навколо себе об'єднує.

І ще кілька слів про дві теорії. Теорія ницості та теорія величі. Теорія ницості - це те, що добре, приємно, не болить, те що органічно переплітається з життям тієї чи іншої істоти. Це тоді, коли багато їжі і відсутні проблеми. Це існування, яке знищує цивілізацію швидше, ніж будь-які паразитуючі фактори. Теорія ницості - це та теорія, яка зараз пропонується Україні і решті світу. Не думайте про день завтрашній, ми все за вас вирішимо. Нас звинувачують у всіх смертних гріхах за те, що ми думаємо про завтрашній день.

Ми маємо здоровий глузд і натхнення формувати теорію завтрашнього дня. Теорія величі завжди є дискомфортна, а формування великої держави завжди тягне за собою неприємні речі: нерозуміння єдинокровних братів, нерозуміння співгромадян та багато іншого. Критика тотальна та шквальна. Єдина сила, яка формує завтрашній день, піддається найбільшій обструкції. Теорія ницості ніколи не витримає випробовування часом. Коли господар будує хату, то є два підходи до її будівництва. Саме цим відрізняється українець, скажімо, від мешканця США: українець будує хату для своїх дітей, а американець в кращому випадку для самого себе та й то на кілька тижнів. То ж коли ми хочемо будувати державу на сьогоднішній день - будь ласка. Вам з нами не по дорозі. Коли ж хочете брати участь у будівництві держави могутньої, потужної та великої, держави для своїх дітей і внуків, то в ім'я них ми мусимо зараз закласти підвалини тієї держави, за яку нам не буде соромно потім.

І на завершення - коли ми говоримо про імперії, то може бути сотня визначень, але в принципі, коли ми говоримо про сильну державу і силу - вона буває завжди доброю. В більшості випадків коли людина слаба - вона зла, навіть існує приказка: "Солдат дитину не образить". Коли людина відчуває силу то їй образити когось важко, хоча деякі академічні кретини і намагаються нас зобразити слабими і кволими. Можна співставити ці твердження. Коли ми говоримо про наші теоретичні засади, то підкріпляємо їх практичним досвідом. Отож у цій ситуації порівняння сили не відбувається, тому що порівняння сили завжди проходить не на словах, а за результатами і фактами діяльності. По наших ділах нас можна оправдовувати, засуджувати, підтримувати, але є діла, є те, про що можна говорити. Є десятки політичних сил на Україні про яких не можна говорити, бо в них немає діл і ось тому хотілось би, щоб на цій сторінці сформувалось те, про що будуть говорити про нас завтра...


Н.К.

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины