29 червня 2003

Містерія соціалізму


СТРУКТУРА СОЦІАЛІСТИЧНОГО МІФУ

Для того, щоб краще зрозуміти сутність соціалізму, слід звернутися до історичних моделей, котрі у тій чи іншій формі передбачають специфічну логіку соціалістичного ставлення до суспільної, політичної і економічної реальності. В даному випадку ми розглянемо концепцію Фердінанда Тенніса, чиї ідеї лежать в основі німецької соціології.

В найзагальніших рисах теорія Тенніса наступна. Будь-який цілісний людський колектив - народ, держава, плем'я, нація і т. д. - може бути віднесений до однієї з двох найфундаментальніших категорій, що визначають його якість. Цими категоріями є община (Gemeinschaft) і суспільство (Gesellschaft). Община, згідно Тенніса, - це традиційний тип людського колективу, базований на органічній спорідненості всіх його членів між собою. Прототипом общини є сім'я. Тенніс підкреслює, що в сім'ї зв'язки між її членами не є зв'язками між різними індивідуумами, строго поділеними один з одним. Кожен член сім'ї розглядає своїх родичів не стільки як окремих людей, скільки як продовження самого себе. Сім'я, що складається з кількох людей, є у той же час єдиним організмом, котрий функціонує у повному фізичному, психічному і моральному взаємозв'язку. Навіть на рівні задоволення найпримітивніших інстинктів члени сім'ї не можуть повністю відокремити себе від інших, не можуть бути індифферентними до свого ближнього. По подобі сім'ї складаються і більш об'ємні органічні общини - рід, плем'я, населення, народ. Будь-яка община, сверджує Тенніс, має єдиний соціоекономічний і моральний критерій, втілений у традиціях, який є основою общинного буття. Ці традиції можуть мати своє церковне (теологічне) формулювання, але можуть його й не мати, передаючись через міфи, спадкоємність моральних і господарських норм, обряди та ритуали. Як би там не було, навіть у межах цілого народу община перш за все характеризується відсутністю уявлення про індивідуума, як базової складової колективу. Члени общини навпаки розглядаються як її часткові і фрагментарні втілення, як відбиття єдиної реальності, спільного буття.

Другим типом колективу Тенніс вважає суспільство. Суспільство, на відміну від громади, будується не на принципі органічної спорідненості та єдності, але на принципі колективного договору, штучно пов'язуючого атомарних індивідуумів та регулюючого їх спільне існування. Суспільство не передбачає ніякої однорідності його членів, оскільки теоретично воно може виникнути із будь-якого колективу індивідуумів, котрі, для того, щоб співіснувати, просто вимушені створювати між собою "зв'язки", які лежать в основі соціальної норми. Суспільство як особливий тип колективу грунтується на принципі індивідуального егоїзму, котрий передбачає, що реалізація всіх потреб людини, починаючи з найпримарніших, є її особистою справою. Безумовно, для досягнення особистих цілей члени суспільства можуть і повинні кооперуватися, але будь-яке об'єднання орієнтоване виключно на досягнення індивідуальної мети, що в принципі може в якості можливого наслідку привести до підвищення добробуту всіх (а може і не привести).

За Теннісом, громада існувала завжди, і саме вона представляє собою найбільш природний і нормальний тип людського співжиття. Суспільство, з свого боку, виникло на пізніх етапах розвитку історії у результаті розкладу органічних взаємозв'язків спільнот. Соціальну історію людства можна уявити, як постійний рух від громади до суспільства. Якщо у древньому та середньовічному світі ці тенденції проявлялися циклічно, то починаючи з появи капіталізму перемога суспільства над общиною стала безсумнівною, і община з притаманними їй традиційними нормами була витіснена на периферію цивілізації.

Буржуазний лад, за Теннісом, є повним тріумфом атомарного колективу, що грунтує своє існування виключно на штучних унормуаннях договору.

Соціалізм, означуваний у термінології Тенніса, є реакція на наступ суспільства, усвідомлена як відчуження і прагнення повернутися до органічних форм існування громади, до братерства і єдності колективної органічної істоти. Прагнення до спільноти стає "свідомим" і "усвідомленим" саме тоді, коли залишки общинного устрою зникають перед обличчям "контрактної цивілізації". Соціалізм таким чином є тенденція одночасно і консервативна і революційна, бо вона орієнтована на реалізацію у майбутньому ідеалу минулого. В соціалізмі на перший план виступає діалектичний фактор, оскільки повернення до общини після її руйнування капіталістичним суспільством повинна стати якісно іншим процесом, ніж існування общини по інерції. Саме тому телеологічна орієнтація соціалізму передбачає у майбутньому не просто общину, але абсолютну общину, базовану не на братстві братів, але на "всезагальному братстві". Фактично, соціалісти хочуть вернутися не у вчорашній, а у позавчорашній день. Звідси походить і дещо дивна образність соціалістичних утопій, в котрих оспівується не органічні реалістично-спільнотні відносини, але едемічний ідеал прото-спільнотні.

Фактично, будь-який послідовний соціалізм має логічно завершитися комунізмом - торжеством планетарної спільноти. Які б теоретичні міркування не використовував соціалізм - від економічних викладок Маркса до містичних фантазій Фур'є і Кампанелли - він залишається принципово єдиним, модерністським і реставраторським одночасно. Такі дещо дивні утопічні деталі комуністичного суспільства, як спільність жінок, управління стихіями, відсутність праці, приватної власності і. т. д. є нічим іншим, як спрощеним, секуляризованим розумінням первинного адамічного стану, в котрому існує не множинність індивідуумів, але єдиний суб'єкт, що перебуває в стані онтологічної експансії.

Соціалізм є повстанням проти суспільства. Соціалізм - це передчуття комунізму.

За мотивами Алена де Бенуа


Алена де Бенуа

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!