22 жовтня 2003

Окупована Україна. Вчора і сьогодні


Останнім часом все гостріше стає питання із російськими притензіями на український острів Тузла, що в Керченський протоці.

Що це - спроба повернення Росією Новоросії-Малоросії, втраченою в результаті краху імперії, чергова окупація українських земель, чи стала антидержавна та антинародна політика офіційної України.

Невже варто було відмовлятися від ядерної зброї під міжнародні гарантії безпеки, щоби бути збезчещиними, при чому нікчемними сусідами? Демонтруючи військову "потугу" ми ракетами влучаємо у житлові будинки; за мирний і неголодний час ми невідомо якими премудростями втрачаємо п"ять(!) мільйонів населення, а ті хто вижив - решта нації козаків і хліборобів перетворюється на тупих заробітчан; ми умудряємось ходити голодними на найродючущих у світі землях, до того нас ще й... окуповують!!!

Саме окуповують. Спочатку пригадайте етногеографічну мапу України, потім прикиньте на неї сучасну політичну... Бачите різницю? А ось до всього цього, додайте ще й явище окупації... Так, жахливо... А ось до всього цього і невеличкий екскурс.

Вересень-жовтень 2003 року. Україна. Керченська протока. Форватер протоки, тобто судноходна її частина обмежена з одного боку Керченським півостровом, з іншого - острів Тузла. Обидва географічних об"єкта належать Україні.

Географічно цей острів справді ближче до російського Таманського півострову, ніж до українського Керченського. Етнографічно та географічно - землі українські. Знову ж географічно, стратегічно та політично - Тузла необхідна Україні, як фактор контролю за економіко-географічним сполученням Чорного та Азовського морів, тобто вся Волжсько-Каспійська російська річково-транспортна система на сто відсотків залежна в плані сполучення зі світовим океаном від невеличкого українського клаптику суші.

Це розуміють всі, більше того - це розуміють і російські політичні та олігархічно-промилові кола. І ось, такий необхідний Росії острів вирішили приєднати через будівництво дамби, яка колись природньо пов"язувала Тузлу з Таманським півостровом. Розуміючи, що офіційна Україна і так занадто вже активно скаче під російську дудку (читай балалайку), Росія свою окупаційну діяльність "вішає" на "безконтрольних та розгузданих" кубанських "казаків".

Мляві протести Януковича та Куніцина, підкріплені не меньш млявими нотами українського зовнішнього відомства - натикаються лише на розводи в боки рук офіційної Росії, мовляв - то казаки самі собі так вирішили і їхні дії то не офіційна позиція Російської Федерації. Тим не меньш, кубанськи казаки виявилися неабиякими будівельниками, завзято працюючи над дамбою і вдень і вночі. до сих пір питання не вирішено, а темпи будівництва говорять про рішучисть намірів. В найближчому майбутньому питання захопленя Росією теріторії України може стати фатальним.

Липень 2003 року. Чернівецька область, невеличке містечко річкових енергетиків Новодністровськ. Молдавські прикордонники без відповідного оповіщення молдавським МЗС української сторони окуповують нижню частину каскаду Дністровської ГЕС. До сьогоднішнього дня питання не вирішене, тобто частина України перебуває під окупацією Молдови.

Одеська область. Чорне море. Острів Зміїний. На протязі понад десяти років румунськи офіційні кола намагаються за допомогою дипломатичного пресингу встановити контроль за скельною частиною української суші, шельф якої багатий на нерозробляємі Україною енергоресурси. Процеси румунської гонитви за українським островом призупинені через статутні вимоги НАТО, членства в якому сьогодні добивається Румунія.

Чернівецька область. Південна Буковина - місце компактного проживання румунського етносу. Декілька разів уряд Румунії демонстрував спроби оволодіння цією теріторією. Однак міжнародна конвенція про європейські кордони 1945 року врятувала Україні ці землі.

1997 рік. Одеська область. Місце злиття Пруту та Дунаю. Селище Джурджулєшти біля міста Рені. Користуючись нелімітизованим статусом україно-молдовського кордону, Молдова розпочинає будівництво портового терміналу на українській території в 1000 квадратних метрів. Будівництво продовжується і сьогодні. За допомогою офіційної України, Молдова вже майже стала морською державою.

1992 рік. Київ. Законнообраний президент Придністровської Молдавськї Республіки Ігор Смірнов привозить до української столиці документ уряду ПМР з проханням приєднати республіку без відповідного юридичного статусу до складу Одеської області України. Український уряд, розуміючи, що Верховна рада того скликання не кине на призволяще частину свого ж народу, який в результаті історичної несправедливості опинився за межами Батьківщини - вдається до рішучих заходів.

І не без допомоги СБУ, президента республіки прямо в центрі столиці (по дорозі від готелю "Київ" (нині "Україна") до Верховної Ради України, де мало бути зачитане звернення (всього відстань приблизно в 300 метрів)) викрадають молдавськи спецслужби і видають офіційному Кишеневі.

Сотні тисяч українців залишилися відторгнутими Батьківщиною. Тодішний український президент Кравчук, пославшись на міжнародне право, при цьому грубо попираючи національні інтереси України і української нації за її межами - відмовився від частини власного народу, визнавши на офіційному рівні теріторіальну цілісність Молдовської республіки.

Київ. Українській уряд на чолі з президентом країни вже 13-тий рік продовжує сталу антидержавну політику. Ні, в цілому, в факторі існування на світовій мапі такого суб"єкту міжнародного права, як Україна - вони звісно зацікавлені, бо це і є їхня вотчина, а ось захист інтересів цієї держави, як і титульної нації - їх не бентежить.

Вони це намагалися довести на протязі всієї історії української Незалежності, вони досить вдало це демонструють і зараз. А ми з вами під колискову казочку про ЄЕПи та ЄЕСи кожен день засинаємо в окупованій і роздертій на шматочки колись Великій Київський Русі, Січі та Україні...

Олександр Траченко

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!