24 жовтня 2003

В землі Тузли поховано ЄЕП


До виведення прикордонників з Тузли залишились лічені години. Це логічний наслідок безхребетності українського керівництва. Шкода. Ми знову втратили землю, але разом з нею поховали усі надії на ЄЕП.

* * *

Війна не найкращий спосіб розв'язання питань, але бувають часи, коли цей спосіб є єдиним. Україна має право використати усі можливості для відстоювання власного суверенітету. Бойові дії розв'яже та сторона, яка порушить кордон і на неї ляже уся відповідальність за наслідки, Україні не залишиться іншого вибору - лише боронитися.

Агресором за усіма класичними ознаками виступає Росія, вона є неприхованим палієм війни - у декого це чомусь викликає підозру, що за такими діями є прихована провокація. І такі підозри з'являються чомусь не у русофілів а якраз у русофобів. Ось це і є для мене не зрозумілим. Від прихильників Ющенка найчастіше чути про провокацію, мовляв - вибори хочуть зірвати. Рейтинг штучно Кучмі піднести. Насправді усе набагато простіше – Москві необхідна перед виборами ще одна перемога. Ніхто з авторів захоплення Тузли не розраховував на спротив “хахлів”. За їхнім сценарієм дамба мала з'єднати острів з Таманню під кволі протести нещасної опозиції. Але не спрацювало, прикордонники блискавично зреагували і посилена прикрдонна застава розташована на Тузлі зруйнувала струнукі плани захопників. Ну переграли ми їх.

Чому коли ми виграємо у них у футбол - це не провокація, коли ж на іншому бойовищі - то це заздалегідь домовлена ситуація. З таким самим успіхом ми можемо сказати і про футбол. Сідають суркіси з їхними власниками російського футболу і домовляються про рахунок матчу.

Агресорські дії Росії стосовно українського острова Тузла вже перетворили стратегічнтх партнерів по ЄЕПу на майже супротивників. Жодних аргументів для обгрунтування стратегічного партнерства з Росією в Україні вже немає. Зі слова “стратегічне” після Тузли випала літера “т” і партнерство набуває зовсім іншого наголосу, реальнішого і зміст поняття став повноцінним.

Звичайно дуже багато чогось незрозумілого у діях Москви, але це щось не зрозуміло тільки нам. В Росії “все ясно”, що можна забрати - заберемо все, що не можемо - відберемо. Почуття величі має постійно харчуватися перемогами. Хай дрібними і підлими але перемогами.

Андрій Піонтковський, директор московського Центру стратегічних досліджень дещо розширив категорію чогось незрозумілого, що, як правило, ускладнює україно-російскі реалії. Російський аналітик вважає, що у жорстокій забаві партнерів-"майже супротивників" подібні кроки Москви у стосунку до Києва є звиклою практикою, так як шляхом створення додаткових проблем росіяни намагаються виріщити ті, що є у нявності. Проте, Піонтковський вважає, щодо конфлікту навколо Тузли тяжіє психологічний фактор. "Розпочавши будівництство дамби у напрямку Тузли, російський істеблішмент ловить "загальноімперський адреналін", - стверджує Андрій Піонтковський передбачає, що сторони все ще мають ресурс для врегулювання конфлікту, позаяк президенти обох країн, по суті, прискіпливо не оцінили ситуацію, що склалася навколо українського острову. Найадекватніше рішення - безпосереднє звернення Кучми до Путіна з проханням раз'яснити "провокативну поведінку Росії стосовно України".

Можна погодитися, що гинутимуть хлопці з обох боків, але на те й армія, щоб воювати, відстоювати недоторканість кордонів. До того ж на Тузлі лише 10 відсотків призовників - решта контрактники. Стосовно домовленості між Кучмою та Путіним - це надто сміливе припущення. Не здатен жоден з них на таку домовленість. Причиною будівництва є все ж безпредметна імперська вдача. Мовляв, які там хохли зі своєю незалежністю - ми маємо забрати своє, а вони тут зброєю брязкають.

Це лейтмотив нинішніх офіційних виступів в Росії. Звичайно, тонізуюча дія "загальноімперського адреналіну", зіграє на руку декому в Україні, але не режимові, який був автором підписання ЄЕПу, а скорше опозиції. І мені не зрозуміло, чому нинішні опозиціонери мовчать з приводу Тузли.

Коли ж про Кучму, то для його іміджу потрібна перемога чітка і однозначна з відступами і білими прапорами. Чи піде на це Путін? Питання риторичне.

А.Ш.

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!