1 листопада 2003

Ми інакші


Листопадовому чинові присвячується...

Сьогодні найтяжчим випробуванням є відчуття неможливості перемогти. Сидіти спостерігати за двобоями, уявляючи себе на місці бійця і розуміти, що саме зараз і саме сьогодні ти не зможеш вийти і стати до поєдинку. Щось вже тримає тебе, щось не дає сили перетворитися із глядача, вболівальника на учасника і творця перемоги.

Ти починаєш думати, що в тобі щось зламалося і ти не здатен на іншу емоцію ніж створення шумового тла тим, хто змагається. Тішиш себе думкою – ще буде мій час, перепочину, облаштую побут – я вже назмагався, хай молоді себе проявлять. А коли виявляться вартими я їх очолю, поведу в бій і дам те відчуття перемоги яке межує з божим одкровенням. Бій литаврів, грім сурм і суворі обличчя вершників, які зробили свою справу їм не вартує виявляти радість, сила перемоги і відчуття богообраності не потребує натягнутих посмішок чи показово вишкірених зубів. Вони знатимуть більше за тих, хто скористається плодами перемоги, вони знають, що переможуть і їх. Вони доторкнуться до неба і зійшовши з-за хмарних вершин не потребуватимуть визнання. Визнання, що вони знають про визнання, про скляні очі супротивника які дивляться на свого звитяжця з низу в гору з відрубаної голови. Це визнання не дорівняє усьому шумовому тлу яке створює натовп глядачів та вболівальників.

А. Ш.

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины