27 лютого 2004

Андрій Шкіль: „Я роблю все, що залежить від мене”


- пане Андрій вже надворі 2004 рік, але ми ще продовжуємо жити минулим роком. На Вашу думку, у 2003 році Верховна Рада України продуктивно працювала чи не зовсім?

- Я вважаю, що вести мову про результативність двох сесій у 2003 році таки можна. Робота була продуктивною, хоча і були певні нарікання на законотворення. Парламент не повинен бути фабрикою із штампування проектів нормативних актів, а органом, який дає якісні закони. Він також має контролювати їх виконання.

Але основне те, що минулого року ВР ухвалила просто неякісний бюджет. Я б навіть назвав його антинародним. По-перше, не було достатньо часу для обговорення розподілу коштів. Наслідком цього є бюджет, який повернутий спиною до тих, заради кого він приймається, - до простих громадян. Бюджет – це закон, у якому формується два поняття: розподіл коштів та їх реалізація. Я вважаю, що цьогорічний бюджет є найбільш здирницьким, який коли-небудь приймався ВР. Адже, і українська книжка, і ліки, і, навіть, предмети особистої гігієни обкладаються податками. Звичайно, Верховна Рада могла б працювати продуктивніше, якби не бажання так званої „більшості” зруйнувати Конституцію. У нас існують політичні сили, які пишуть сценарії для подальших дій парламенту, і депутати тут просто безсилі. Втручатись у Конституцію можна лише у двох випадках: коли деякі поняття вже застаріли і їх треба доопрацювати, або коли є зміна статусу держави. Нічого подібного в Україні останнім часом не відбувається. Наразі ми бачимо, що пан Кучма збирається просто зберегти своє „президентське” місце і тим самим готовий зруйнувати Конституцію України. Саме ці речі і призупинили продуктивну діяльність ВР.

- А Ви не вважаєте, що опозиція також трішки „приклалася” до непродуктивності минулої сесії Верховної Ради?

- Я вважаю, що це необґрунтовані звинувачення. Ми діяли правильно, адже можна було б просто посміятися з так званого голосування руками. Та ми не дали продовжити фарс, який тоді панував у стінах найвищого законотворчого органу держави. Думаю, що рішення було правильним, адже при голосуванні окремі депутати голосували навіть двома руками. Про яке об’єктивне прийняття рішення може й ти мова?

- Багато розмов і про події в Грузії.

- Так звані „грузинські події” накопичувалися десятиліттями і вибух відбувся тоді, коли нищівного удару зазнали рештки демократії в Грузії. Звичайно, що „грузинські події” в Україні можливі, коли теперішній режим потягне за вуха 300 голосів у ВР для зміни, чи краще сказати, руйнації Конституції України. Тоді люди вийдуть на вулиці для захисту власних прав. Адже підвалини демократії – це забезпечення кожної людини брати участь у формуванні владних структур. Звичайно каталізаторами бунту можуть стати і “Бюджет-2004”, і підвищення цін на хліб, який на сьогодні майже немає з чого пекти через неправильну політику. Але, зазвичай, гарантами революції є не соціальні, а радше, політичні причини. За Конституцією народ має право на повстання, коли демократично обрана влада перетворюється на диктатуру, що ми й маємо сьогодні.

- Що Андрій Шкіль зробив у Верховній Раді для того, аби простим громадянам стало жити легше?

- Я намагаюся займатися фахово своєю діяльністю. Кожен свій виступ, кожен запропонований законопроект я починаю із думок, про те, що я можу зробити для України і для тих, хто мене обрав у парламент. Я вважаю, що під іншим кутом робота народного депутата неможлива.

- У грудні-січні відбулися протистояння між опозицією і більшістю. Розкажіть, будь ласка, з перших вуст про ті події, які відбувалися у цей час у Верховній Раді.

- Звичайно, що усі ці події зводилися лише до одного питання: бути Конституції України чи ні? І це зовсім не зміна її чи “реконструкція” – це руйнування основного закону України. Розмови про те, що треба збільшити повноваження ВР це – порожні балачки. Я є одним із найбільших прихильників передачі повноважень парламенту. Але у нашого Президента починається “ломка”, коли в його руках немає всіх важелів влади. Найбільше йому у цьому заважають Конституція України і Верховна Рада. Тому, якщо не вдалось наповнити ВР своїми людьми, то він хоче щось робити з Конституцією.

- Пане Андрію! Ви за спеціальністю – журналіст. Скажіть, будь ласка, чому наприкінці грудня на передплату усіх газет накладено ПДВ у розмірі двадцяти відсотків? Від цього найбільше постраждають саме районні газети, у яких не так багато передплатників…

- Справа у тому, що є математичний підхід до вирішення проблем і є органічний. Уряд підійшов з математичної точки зору. Позбавлення ПДВ забирає з бюджету близько 300 тисяч гривень. Це невеликі кошти, які тим не менше позбавляють людей на отримання доступної незалежної інформації. “Олігархічна” преса завжди собі знайде додаткові джерела фінансування. Я намагався запобігти такій ситуації: перш за все припинити накладання ПДВ на україномовні видання, а потім уже на всі решта. Держава не може підтримати українських видавців, то хоча б не заважала їм робити свою роботу. Ці дві поправки підтримав профільний комітет, але не підтримала Верховна Рада. Я сподіваюся на позитивний результат. Але навіть це, на жаль, не поверне тих передплатників, яких газета втратила в процесі підвищення цін.

Орися Жеребецька для УНСО-інформ

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины