21 березня 2004

Росія чи НАТО. Добро чи зло


Зараз в Росії після президентських виборів, усе про що натякалося буде виголошено офіційним тоном. Путінська Росія не передбачає жодних самостійних українських кроків.

Зрозуміло, що українська ініціатива щодо ратифікування 17 березня Верховною Радою України меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом міністрів України і штабом Верховного головнокомандуючого. об'єднаних збройних сил НАТО на Атлантиці і штабом Верховного головнокомандувача об'єднаних збройних сил НАТО в Європі щодо забезпечення підтримки операцій НАТО з боку України.

Як випливає з меморандуму, зобов'язання по ньому української сторони передбачає можливість швидкого допуску сил НАТО на територію України для проведення різних операцій, включаючи повітряні й військово-морські. При цьому українська сторона зобов'язується надавати підтримку силам, що беруть участь в операціях НАТО, використовуючи всі можливі засоби.

У Москві стурбовані цим рішенням офіційного Києва надати територію України для проведення операцій НАТО без узгодження з російською стороною.

"Готовність української сторони до використання своєї території для будь-яких операцій НАТО без узгодження з російською стороною не відповідає духу статті 6 Великого Договору, який передбачає, зокрема, що жодна зі сторін не допустить, щоб її територія була використана на шкоду безпеки іншої сторони", - заявило у суботу джерело в МЗС Росії.

"Особливу стурбованість викликає та обставина, що в Меморандумі декларується підтримка Україною будь-яких операцій НАТО", - сказав співрозмовник агентства.
Росію пов'язують з Україною двосторонні зобов'язання, у тому числі військово-політичні, зафіксовані, зокрема, у Договорі про дружбу, співробітництво і партнерство між Російською Федерацією й Україною від 31 травня 1997 року, сказав співрозмовник агентства.

Більше того якийсь там представник Центру стратегічних досліджень Російської Федерації Андрій Піонтковський висловив приховану думку керівництва Росфедарації: Ці вибори представляють як боротьбу між проамериканським і проросійським кандидатом", - сказав він. А на додаток висловив мрію російського імперіаліста хворого на ідіотію: “Як фінальна битва між добром і злом", - ствердив Піонтковський.

Що тут додати? Звичайно синдром дитячого імперіалізму є формотворчим для зовнішньої політики Росії. Начитавшись Толкієна та Біляєва радники Путіна здатні давати лише відповідні поради. Тішити імперські амбіції маючи ВНП менший ніж у Фінляндії, а збройні сили слабші ніж у Пакистану, можна лише казками про минуле.

Україні доводиться зважати на не прогнозованого сусіда, а знаючи його невгамовну вдачу ліпше захистити власні кордони надійним парканом. На жаль власними силами його вже не збудувати, з російської та американської подачі упосліджене керівництво України знищило ядерну зброю. Вже лише з російської вимоги – було знищено армію і ВВП. Тому лише єдиний вибір лишився в України: або до Росії, або до НАТО. Вибирати,на жаль, доводиться між поганим і ще гіршим. Використовуючи міфологію путінських казок вибір буде між добром і злом. Російське ніколи не було для України добрим, а ось чи буде натовське злом, побачимо.

В Україні вже знищена армія і якийсь час нам потрібен для уформування власних збройних сил. З ким це легше зробити? Питання риторичне.


УНСО-інформ

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины