Героїчна комедія


КАРТИНА ШОСТА

Номер готелю "Бусол". Стіл уставлений консервами. Банка з водою та електрокип`ятильником. За столом Священник, Поручник, Лук'ян.

Поручник. (священнику). Панотче, що я думаю... Ось, чому ми тут? Тому що цікаво. А чому не в Києві? Тому що нецікаво. Тут змішання сімдесятих років з дев'яностими і з сімнадцятим століттям. Кінець двадцятого століття, а тактика як у англо-бурській війні. Бариги, сталіністи, козаки, молдавани. Тут прикордоння, тут є все. Ти сидиш у шанцях і стріляєш, і якщо тебе не вбили, можеш сісти на автобус і через двадцять п'ять хвилин піти в кіно, подивитись фільм про війну.

І це цікаво. Навіть під мінометним вогнем, наклавши повні штани, цікаво. Так ось, який сенс у Безсмертній душі? Коли вб'ють. Коли нічого цього не буде. Оцього номеру, війни не буде, консерви, комуністів, уродів всяких. Безсмертя душі в безкінечності нудьги? Душа, вирвана з контексту життя, не цікава самій собі.

Священник. Там знають для чого.

Лук'ян. Блаженні бо їх!

(з ванни виходить Вітович голий по пояс з рушником на плечах).

Вітович. А, панотче! Добре що ви тут. Я, як вихований комсомольською організацією, в цноті принципів не знаю обрядів всяких, як там по церковному положено. Я румуна вбив, що мені тепер робити?

Священник. Ну, що вже тепер зробиш... (звертається до поручника). Погано, що ви серед стрільців катехізацію не проводите. Десять заповідей - це майже так само важливо, як устав караульной і гарнізонной служби.

Поручник. В цьому щось є... Півтори години лекція про ненасильство, наступні півтори години, як встановлювати міни-"ловушки". Так досягається істинний дзен.

(Відчиняються двері номера, два москаля-конспіролога. В козачій формі з портупеями, в руках одного великий портфель, в руках другого шкіряна папка. Вводять під руки сильно піддатого представника фонду ім. Фрідмана Хайєка).

1-й москаль. Господа, разрєшите.

Лук'ян. Сідайте, будь-ласка.

1-й москаль. Разрєшитє представится, Мы представляем московский институт Конспирологии, отслеживаем состояние Мировой закулисы, издаем соотвествующие графики эзотерических колебаний. Вот этот (показывает на Фридмана Хайека) типичный представитель западного мондиализма, агент транснационала, хочет познакомиться с живыми украинцами. Я надеюсь, вы знаете, что ещё в 1984 году в Риме под председательством Папы Римского произошло оккультное собрание (старшого из клана Ротшильдов) на котором был запланирован распад Советского Союза в 1991 году и возникновение приднестровского конфликта с целью подавления астральных центров Евразии.

Вітович. Уявіть собі, панове, у мене один фрезерувальник у Львові загинув під уламками власного астрального тіла (звертається до американця). Як справи в ЦРУ?

Американець. Я представляю фонд імені Фрідмана-Хайєка. Миротворча місія, економічні реформи, демократія, права людини, оптові закупки, комп'ютерні поставки.

Лук'ян. Приїхав на війну відпочити?

Поручник. Нудно у вас там, в Америці?

2-й москаль. Господа, может быть в ресторан? Он выставляет (вказує на американця).

Американець. Я приїхав спеціально для контактів з правозахисниками. Привіз гуманітарну допомогу. Але жодного правозахисника досі не стрінув. Той правозахисник вбитий на минулому тижні, той два дні тому, або кажуть агент Секуріате.

Вітович. Вам поталанило, ми і є правозахисники. УНСО - це основна правозахисна організація, я б навіть сказав крайньоправа захисна організація. А де гуманітарка?

Лук'ян. Москалі з'їли.

Вітович. Шовіністи прокляті. Як завжди, одні захищають права людини, другі жеруть гуманітарку.

Поручник (американцю). Ей, Фрідман-Хайєк, так ти за кого, за південь чи за північ?

Американець. О, це було дуже давно. Америка, давно вийшла з цих проблем.

Поручник. А хотілось би?

Американець (зітхає) Що вже тепер зробиш...

Поручник (співчутливо). Я розумію... (оптимістично). Але за помірну платню ми цілком могли б під'їхати і влаштувати таку собі невеличку громадянську війну. Уявляєш, вилізти з танку у Вашінгтоні і з автомату тра-та-та... З одного боку треба нарешті подумати про визволення широких негритянських мас з-під расистського гніту монополістичної буржуазії. З другого боку, ці чорномазі зовсім пошаленіли, сидять на нашому горбу і плодяться як на конвеєрі, словом багато справ.

Американець (замріяно). На танку по Вашінгтону... Мир сам по собі дуже пригнічує. Система душить. Отак, коли небудь розправити плечі, відкинути побут, умовності і на крилах духу сонячним ранком увійти через вікно, висадивши ногою скло, до спальні Президента USA з букетиком квітів та гостро заточеною саперною лопаткою в руках... або хоча б до Президента фонду імені Фрідмана-Хайєка.

Поручник (нахиляється до американця). Who are you, private?

Американець (приймаючи положення струнко). I'm Wamp, Sir!

Вітович. What do you want?

Американець. The blood, Sir!

Поручник. Ти народився?

Американець. Під прапором конфедерації, Sir!

Провідник. Для чого рушниця?

Американець.Стріляти, Sir!

Вітович. Черепи?

Американець. Проламувати, Sir!

Поручник. Ферми?

Американець. Палити!

Вітович. Ніггери?

Американець. Вбивати!

Поручник. Чую людину! Жага до руйнування є творча жага.

Вітович. Все прогресивне людство на захист українського Придністров'я!

Американець. Смерть молдавсько-румунській воєнщині!

Вітович. У шанці?

Американець. У шанці!

Вітович. І на смерть стояти?

Американець. До двадцять третього числа. У мене у Києві квиток на літак.

Вітович. Ходім, запишу тебе до рою (виходять. Вітович обіймаючи однією рукою американця співає, той намагається за ним підтягувати) Смерть! Смерть! Румунам смерть! Смерть московсько-жидівській комуні! В бій кривавий УНСО нас веде!



КАРТИНА СЬОМА

Сходка козаків ЧКВ. На сцені натовп. Один з козаків з задніх нелюдським голосом кричить.

1-й козак. Итить надо! Итить надо на Киев!

(бачить групу стрільців УНСО, які стоять осторонь і з цікавістю приглядаються церемонії. Додає резонерським, але дещо нерішучим тоном).

1-й козак. Надо итить на Киев. А потом, наверное, надо итить на Москву.

З натовпу. Нас продають!

2-й козак. Братья казаки! Защитники мы. али не защитники? Вопрос надо поставить вертикально. Я из Дубоссар. Позиции у нас прямо по дворам идуть. А тут приезжаеть одна, беженка. мать ее ити. И сразу "иде моя мебель?" Мы ей по людскому пояснюем: "У нас тута позиция". Так вона "Иде моё паце?" Дак, позиция, говорю. Не верить, сука! Так, я говорю, надо постановить на кругу, што бы всех гражданских к грьобаной матери с Приднестровья выселить. Два часа на зборы и хай едуть. Война тута, али не война?

З натовпу. Любо! Любо!

3-й козак. "Дельфинов" надо разоружить. А то что получается. Полицию в Дубоссарах разоружили, а милиция осталась. Зачем спрашивается?

З натовпу. За что боролись?!

4-й козак. И жрать чтоб давали! Вчера паёк привезли. Одно повидло да икра кабачковая.

З натовпу. Персонал каклеты жрьоть!

3-й козак. Вчора подхожу до комбата гвардейцев, спрашиваю: вы почему не стреляете, а? А он говорит, мы де договорились с молдаванами о прекращении огня. У нас, говорит, телефонная связь и если инцидент какой, говорит, то мы звоним и выясняем. Мы, говорит, стрелять не будем, мы договорились. Я ему говорю, так значит, бля, если румуны попруть, они все силы на нас смогуть сосредоточить, зрада ты, говорю, подполковник грьобаный.

1-й козак. Надо гвардейцев разоружить, пока они нам в спину не ударили.

4-й козак. Да, это у них с молдаванами, прекращение огня, а с нами никакого прекращения нету!

3-й козак. Сваливать треба, пока оружие не поотбирали.

З натовпу. Вчера прихожу к куренному. Молдованы сто тысяч дають! Таргують нашей кровью!

2-й козак. А ты, падла, зачем в меня стрелял?!

З натовпу. Кагда?

2-й козак. Кагда?! Кагда машину вчера тормозили. Думаешь, я не знаю, что у тебя в магазине через один трассер?

(починають битися. Козаки кидаються рознімати. Старшина січе всіх нагаями. Зганяє за сцену. До стрільців УНСО підходить Молодідов, рука на перев'язі).

Молодідов.Здорово дневать гаспада. Вота как оно, у нас Кучера убили. Так теперь сладу с ними нет. Хочуть с позиций сниматься. Оно и понятно. Все продано. Не сегодня завтра сдадут город. Они тут все свои, между собой договорятся, а нам отвечать. Да и миномьоты... хлопци гуторять. На Абхазию надо подаваться. Може и вы з нами?

Стрілець УНСО. Якось наступним разом.

(Сідає точити ніж. Молодідов з рештою УНСОвців уходить зі сцени. До стрільця УНСО, що залишився підсідає козак).

Козак. Привет. Как дела?

Наш. Нормально. Шанці докопали, бліндаж закінчили. Докопаємо завтра хід сполучення до дороги і сральник. І одразу замінуємо.

Козак. Каво?

Наш. Сральник.

Козак. По что?

Наш. А щоб ви не лазили. Як лазили собі під заміновані абрикоси, так собі і лазьте.

Козак. А траншея к дороге зачем?

Наш. А наразі наступу, коли ви сконаєте, почнем плановий відступ.

Козак. Так вы, это... Драпать собрались? Ах вы ж...

Наш. Замовкни, Вофтяй. Бачили ми, як ви звалювали з-під Кочієр. Коли прикіндели ломанулись у наступ. Якби вони не напоролись на нашу заміновану колючку, невідомо чи говорив би я зараз з тобою.

Козак. Так это... того... С правого фланга нас гвардейцы оголили. Нас продали. А то б мы... Ты шож думаешь... та мы б...

Наш. Ну тебе до бясу, з твойми пашталаканнями. Мовчи, не псуй настрій.

Козак. Хорошо, браток. Ты, это, не обижайся. Слушай, на кой нам гавкаться? У меня у самаво мать с Хмельницкой, а папа с Луганской. Так что мои корни отсюда, с Украины. Ну, говорю по-русски, так у нас ни одной школы украинской не было. А родаки меня чуть-чуть научили: "Гэй москалю клятый, ты якого бису у льох полиз?" А, как?

Наш. Потягне.

Козак. Слушай. Ви ж скоро уезжаете...

Наш. Та хто його знає коли...

Козак. Ты сам говорил, что через неделю у вас замена на позиции.

Наш. Ну...

Козак. Вы поедете домой, а ты напамять оставь мне свой значок.

Наш. Ти здурів. Знаєш, що скільки буків я отримаю за порушення форми одягу?

Козак. А ты скажешь, что потерял. А я одену только после отъезда. А, давай... Я тебе три литра вина дам. А? Ченч класный.

Наш. Добре. Згоден лише при умові: дві гранати - одна обов'язково ефка і на шість пачок до автомата.

Козак. 5.45?

Наш. Ні, 7.62.

Козак. Ладно, сейчас поищу.

(приносить, віддає)

Козак. На, держи.

Наш. (неохоче знімаючи і озираючись по сторонах). Тримай, але щоб ніхто не бачив.

Козак. Спасибо, браток. Не волнуйся, могила.

(козак звалює. Наш засовує гранати, ховає набої до підсумка. Витягає з наплічника пакунок, озирається. З пакунка витягає жменю значків, вибирає з них один, інші ховає у наплічник, вибраний знак прикручує. І продовжує точити ножа).




КАРТИНА ВОСЬМА

Ресторан готелю "Бусол". За столиками декілька студенток тираспільського педінституту, пара бариг, "білі найманці", група унсовців. Деякі танцюють.

Партнерка Лук'яна. Лук'ян, послушай.Ты спекулянт или всьотаки шпион?

Лук'ян. А ти як думаєш?

Партнерка. Скорее всего, шпион.

Лук'ян. Чому?

Партнерка. Везде тусуешся. Ничем не торгуешь, а деньги есть. Между прочим, ты мне "Амаретто " обещал купить.

Лук'ян. Нащо воно тобі, пішли краще вінчику тяпнем.

( ідуть )

Друга студентка. Миньетчица. И что твой друг в ней нашел. Вчера с румыном таскалась. Кстати, его что, действительно, Лукьяном зовут?

Хорунжий. Да.

Студентка. А тебя?

Хорунжий. Меценат.

Студентка. Гонишь. Паспорт покажи.

Хорунжий. Паспорт у штабі. Нащо тобі?

Студентка. Да так. Ты наверное женатый.

Хорунжий. Жена не стенка. Лучше скажи, с кем вы вчера сидели?

Студентка. А, какие-то. Один в командировку приехал, другой вроде здешний, из Одессы. Про вас спрашивали.

Хорунжий. Об чем?

Студентка. Ну, сколько вас, откуда, чем занимаетесь.

Хорунжий. А ты?

Студентка. А что я. Он даже на коньяк по жлобился. И вообще, мне пора, завтра на занятие.

Хорунжий. Может останешся? Нам гуманитарки подогнали. Для беженцев. Так я тебе джинсы подобрал. Пошли померяем. А товарища его ты раньше не видела? Откуда ты знаешь, что он местный?

Студентка. Света говорила. Администратор. Она этого, киевского поселяла. Ты только Наташке за джинсы не говори, хорошо? Я скажу, купила.

(уходять)




КАРТИНА ДЕВ'ЯТА

Студентка в нових джинсах спускається по сходах. В коридорі залишається Хорунжий. Очікує когось. По сходах піднімається "снабженець". Зупиняється, дивиться на Хорунжого, оглядається на боки.

Снабженець. Здравствуйте, Александр Сергеевич. Не ожидал вас здесь увидеть.

Хорунжий. Здравствуйте, Сергей Сергеевич. Честно говоря, я тоже.

Снабженець. Как-то неудобно в коридоре разговаривать. Может зайдём ко мне. Я тут по соседству живу, в 511.

(зміна декорацій)
Номер готелю "Бусол". Снабженець пропускає Хорунжого, старанно причиняє двері. За звичкою поправляє штору на вікні. Хорунжий сідає на ліжко, снабженець на друге.

Снабженець. Здесь можем поговорить спокойно. Гостиница не интуристовская, стационарного оборудования не имеет. Вы здесь каким ветром?

Хорунжий. Да так, добровольцем.

Снабженець. В УНСО?

Хорунжий. В УНСО!

Снабженець. И давно?

Хорунжий. Как приехал, с неделю.

Снабженець. И они знают?

Хорунжий. А зачем?

Снабженець. Не понимаю, что у Вас с ними общего. Я понимаю, обида. Только этого человека в Управлении давно нет. Документы на вас я сам сжег. Все развеяно над Гангом. Так что, я, конечно, не настаиваю. Прошу. Ситуация изменилась. Мы теперь защищаем национальные интересы.

Хорунжий. И давно?

Снабженець. Как декларацию приняли. Ну не сразу, конечно, с осени. (спохватывается). Ну зачем вы так. Эта война угрожает нашей независимости. Это все Россия. Они же гегемонисты. (спохватывается). Твою мать, Андреевич, кого мы ловим. Давай лучше выпьем. Скажи, ты на позициях был? Как там?

Хорунжий. Ничего. Только в землю зарываться приходится. У них зушки, миномёты.

Снабженець. Я бы тоже хотел себя испытать. Нас в Афганистан готовили. Я, правда, не попал. Но все равно хотелось бы узнать чего я стою, на самом деле. Вот если бы сюда вошли. Кстати, Андреевич, если что, я могу на тебя сослаться? Я вроде как в командировку приехал за вином. У меня письмо есть от одной фирмы. На всякий случай ты подтвердишь?

Хорунжий. Я сегодня уезжаю. На позиции. Хочешь, поехали вместе, сможешь увидеть всё своими глазами.

Снабженець. Я с удовольствием, но немогу, руководство категорически запретило чтобы не провоцировать. У нас же всё согласно закону об оперативной деятельности: "Никогда не использовать для выполнения оперативных заданий штатных сотрудников". Хороший закон. Для штатных сотрудников. Да и со здоровьем что-то. Желуждок, язва наверное. Я вообще собираюсь из органов уходить. Мне один товарищ работу обещал начальником охраны в банке. Зарплата, машина, квартира. А Вам сколько платят?

Хорунжий. Не знаю, не спрашивал (встає і підходить до дверей). Ну счастливо.

(снабженець закриває двері, прислуховується за ними. Тоді починає поспіхом писати щось в нотатнику.

Зміна декорацій. Коридор. Стоїть Хорунжий. Підходить Провідник).

Хорунжий. Пане Провіднику, мельдую покорно, що до нас прибув ревізор. У 511 поселився чоловічок. Я його знаю - це капітан з Київського управління СБУ. Сюди він прибув під прикриттям якогось відрядження. Розпитує за нас.

Провідник. Цікаво, з ким з наших він тут зустрічався?

Хорунжий. Крім мене, напевно лише з "істочніком". Але як його вичислити?

Провідник. Ви кажете, він тут інкогніто? Спробуємо натравити на нього Меншикова. Хай вночі зроблять йому шмон.



КАРТИНА ДЕСЯТА

Міст через річку в Рибниці. Барикада з бетонових блоків, що виконує ролю КПП. З міста долинає мелодія "Ми жертвою палі". Заступають на піст Американець, Студент, Скорпіон.

На посту вже знаходяться двоє гвардійців ПМР.

1-й гвардієць. Ну що там, в місті, ховають?

Студент. Так. Трьох.

2-й гвардієць. Сволочі. Скільки народу повбивали. В нас тут хоч спокійно. А от з Дубосар кожен день привозять. (Питає в першого) Ну що там, ідуть?

(1-й гвардієць дивиться за барикаду).

1-й гвардієць. Під'їхали вже.

(з'являється двоє ОПОНівців в опонівській формі з автоматами та банками вина)

1-й ОПОНівець. Бона сяра, хлопці!

Скорпіон. (вскидає автомат) Мей, омулє! Руки догори! На землю!

(ОПОНівці здивовано застигають, бо не розуміють за що йдеться)

1-й гвардієць. Та це ж вони нам вино принесли.

Скорпіон. На землю!

(Американець та Студент вскидають автомати. Причому Американець цілиться в придністровських гвардійців).

Американець. (питає у Скорпіона) Коляборанти?

2-й гвардієць. Забери пушку. Ви що офанарєлі. Вони нам завжди носять.

(в цей час опонівці вже покладені, Студент заносить вино та зброю за барикаду. Заходить за спину гвардійців. Ударами під коліна валить їх на землю. Наставляє автоматом на одного. До другого підходить Американець).

Американець. Треба їх розстріляти. Це коляборація... як його... зрада.

(1-й гвардієць, що лежить обертає голову, дивиться на те що відбувається).

1-й гвардієць. Твою душу мать!

Студент. Обличчя на правий бік, руки - ноги розвести! Ступні носками в середину, долоні догори! Конфедерат, при спробі рухатись - стріляй.

Американець. Yes, sir!

Студент. Скорпіон! обшукай хлопчиків, я придивлюсь.

(Скорпіон обшукує ОПОНівців, в бік кидає пістолети, документи і гаманці засовує у кишеню)

Студент. (до ОПОНівців) Встати! І нахер звідси, щоб вами тут більше не смерділо!

(ОПОНівці тікають)

Студент. (до Скорпіона) Забирай мотлох у велику сумку. Вали у Рашків. Зголосися до Хорунжого. Він у курсях.

Скорпіон. (Тикає стволом в бік гвардійців) А гвардійці?

Студент. Раніше ніж зміна - за ними ніхто не схопиться. Полежать. Відпочинуть.

(Скорпіон загрібши автомати та пістолети, зникає. Студент сідає на бетонний блок і, діставши цигарки, звертається до Американця)

Студент. Сідай, Конфедерат! На!

(Студент дає Американцю цигарку, не зводячи прицілу з лежачих, закурюють. Студент, прикуривши дві цигарки одночасно, встромлює до рота кожному гвардійцю).

1-й Гвардієць. Дякую, Студент.

Студент. Мовчи, юродивий.

Американець. Слухай, а шкандаль може бути?

Студент. Ясний день.

Американець. Можуть і заарештувати?

Студент. Само собою - загребуть.

Американець. Але ж тоді можуть і розстріляти?

Студент. Скорше за все.

Американець. А нащо ж ми тоді...

Студент. (передражнюючи) Нащо, нащо... Патамушьто! Як каже пан Провідник, штиль життя у нас такий, розумієш?

Американець. (заперечливо хитає головою).

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины