Героїчна комедія


КАРТИНА ОДИНАДЦЯТА

Номер готелю "Бусол". В ліжку спить "снабженець". Ударом ноги вибивають двері. До номеру вламуються декілька в одностроях і в масках, декілька в цивільному.

(Крик) - Ручонки на прилавок!

Загорається світло. "Снабженець" в білизні стоїть обличчям до стіни, ніж підставлений ззаду під пах. Прибулі починають шмонати номер. Опер в цивільному сідає за стола. Продивляється документи. "Снабженця" повертають обличчям до Опера. За спину до "Снабженця" стає "дельфін" з автоматом і весь час розмови "нависає".

Снабженець. Я не понимаю, в чем...

Опер (перериваючи). Вино, значит, приехали закупать?

Снабженець. Да, вино...

Опер. Та-ак, а это что? Удостоверение Киевского управления СБУ. Вином интересуется Киевское управление?

Снабженець. Я прошу Вас представиться.

Опер. Градов... Валера, Приднестровский комитет безопасности, колега ваш. Что ж это Вы нас так не уважаете. Инкогнито, в сражающуюся республику. У нас как-никак война идёт. Расстреливаем мы, шпионов то.

Снабженець. Украина не находится в состоянии войны с Приднестровьем.

Опер. А блокаду осуществляет. Украина! СБУ! Козлы демократы и суки кооператоры... розвалили нашу страну! Сюда приехал разваливать? Заготовитель! Молчать! Барыга грьобаный! Сейчас с нами поедешь. На Днестр прогуляемся. Я протоколов не составляю. Не умею и не люблю. Подлая пуля румынского снайпера... прямо в затылок... по саггитальной оси.

Снабженець. Товарищ...

(робить рух в напрямку до старшого. Той, хто стоїть ззаду його брутально осаджує)

Опер. Ты не дёргайся. Чего дёргаешся? Не в Киеве ужо. Одевайся. Хотя... зачем?

Снабженець. (хвилюється) Товарищ. Я понимаю, что... но мы... но вы...

Опер. (заспокоївшись) Так кого пасёшь, мусор? Военные объекты? Система охраны штабов и административных зданий?

Снабженець. Нет, нет... совсем нет... экстремистские группировки с Украины. УНСО. Мы... я... совсем не хочу вмешиваться в ваши дела, поверьте, я глубоко сочуствую героическому приднестровскому народу... и все мои товарищи, и руководство тоже...

Опер. Так, к кому на контакт приехал?

Снабженець. Я их не освещаю, я должен был просто наблюдать. Я вообще не по этой линии.

Опер. Ты, знаешь, дорогой, мне эти твои линии, понятия, глубоко чужды. Я их не знаю и знать не хочу. Меня в Риге каждая собака знала. В руках держал.

Снабженець. Так вы из Риги. Был у меня товарищ из Рижского управления. Гелдриньш его фамилия.

Опер. А, националисты проклятые. Снюхались, суки. Ты сопли подбери, мусор. Так какой прикиндел тебя сюда привёз. С кем ты за столиком сидел?

Снабженець. Я извиняюсь. Вы, вроде, тоже как... мусор?..

Опер. Ты Кастанеду читал, обмылок? Я охотник и воин, а ты паразит. Ты с оперативкой и близко не срал. Дисидентов по кабакам спаривал, идеолог. Тот Раздельненский опер сейчас дома сидит. А ты его сдать стесняешься. Он тебя первый сдал. Иначе откуда мы здесь. А?

Снабженець. Я могу говорить с вашим руководством?

Опер. Я сам себе руководство. Я тебя падлу шлёпну и отвечать ни перед кем не буду. Садись!

("Дельфін" брутально штовхає "снабженця" до столу і той сідає. Опер дістає пістолета, тикає "снабженця" в ноздрю).

Опер. Пиши!

(Зводить курок).

Опер. Телефон, фамилию. Кто вас здесь прикрывает? Эта морда жидовская? Самборский? Пиши!

(Снабженець, пише, опер забирає листок).

Опер. Не сци мент. Я с этим никуда не пойду. Пока! Но тебя, чтобы в Тирасполе не было. В шесть утра дизель идёт. Собирай бебехи и на вокзал. Там поспишь.




КАРТИНА ДВАНАДЦЯТА

Номер готелю "Бусол". На столі розстелена мапа. На ліжку, поруч із столом, переглядаючи якісь папери валяється поручник. Біля відкритого балкону, розвалившись на одному стільці, поклавши босі ноги на інший, сидить Хорунжий. Він курить, розглядаючи у оптичний приціл жінок на пляжі.

Хорунжий. Най їх всіх шляк трахне. Ти подивись який екземпляр - білява, ноги трохи не з вух ростуть, на груди можна автомат повісити - не впаде. Та що ти там длубаєшся?

Поручник (не обертаючись). Та, з цією національною революцією все життя пройде повздовж борта, як торпеда... Слухай, на кобіті якого кольору купальник?

Хорунжий. Чорний з...

Поручник. З золотими смугами? І ліва долоня забинтована?

Хорунжий (здивовано) Так.

Поручник. (підкреслюючи щось у паперах, сідає до столу і починає звірятись з мапою) Їй 19 років буде через місяць. Ольга. Очі блакитні. Педінститут. Неодружена. Місцева. Родичі у Винниці. Руку обпалила праскою. Здається, все.

Хорунжий. Кінь ти... з вухами, коли ти встигаєш? У той час, коли весь придністровський народ нє щадя живота своєго їсть солодку вермішель...

Поручник. ...поручник, позабувши совість знайомиться з пересічними представниками придністровської фауни без найменшої перспективи запросити на каву. Позаяк, нагороджений целібатом на період курорту і...

(стукають у двері)

Хорунжий. (ховаючи приціл і автомати під матрац) Ти когось чекаєш?

Поручник. (згортаючи мапу) Як завжди - ні.

(Іде, відкриває двері. Входить особа в камуфляжі, коротко стрижена, з пістолетом "ПМ" на поясі, з пляшкою коньяку "Бєлий Аіст" у руці.)

Поручник. Ха, гоблінам Лебедя - привіт!

Спецназівець. Нерпа хвостатая, в репу хочешь? О, привет Микола!

(всі здороваються)

Спецназівець (ставлячи пляшку на стіл). Стаканы дай, Серж. У меня к тебе базар есть (розливає коньяк). Мыкола, ты не в обиду - покури на балконе.

Хорунжий. Та за кого ти мене маєш? (виходить)

Спецназівець. Давай бахнем (вихиляє стакан). Короче, помнишь, ты рассказывал, что ваших замочили. Ну так вот. Меня позавчера спрашивал (розводить руки імітуючи крила, потім змалювує клюв) за тебя. Ему кто-то стуканул. Я говорю, видеть-видел. Да, может і учился в училище. Может видел, может не видел.

Поручник. Це все? (закурює)

Спецназівець. Нет. Не все. тут вчера приехали двое. Эти (показує закрите обличчя, потім різкий рух ребром долоні по горлу). Один начал шастать среди моих, типа он по линии поитуры. Серж, валить тебе надо. Ты знаешь, если тебя в окопе (імітує прицілювання) - Это одно: судьба. А если тебя (показує удар ножем) на улице, после ужина с моими? Эти (повторює жести). По второму в Мозамбик не свалить. Линяй.

Поручник. Окей. А з цим? (імітує лямки парашута). Без змін?

Спецназівець. С этим да. Закинешь их мне как (робить мавпячу морду) наших. У тебя есть для них эти (показує на шеврон та кокарди)?

Поручник. Знайдем. Так, ще. Підкинь мені (показує кидок гранатою на пальцях 1, 2, 3 і змальовує ящик).

Спецназівець. Яких (показує круглі і ребристі).

Поручник 5O/5O. І (показує пакунки, запалений шнур, вибух).

Спецназівець. Много не обещаю.

Поручник. І (показує дві долоні з розведеними пальцями, окреслює пачку), для (згинає-розгинає палець, як стріляють з пістолету).

Спецназівець. (показує на кобуру з Макаровим) Так?

Поручник. Так.

Спецназівець. Сделаем. Зашлешь ко мне (ставить долоню на стіл ребром, а другою рукою перестрибує) после (показує пальцями 3-4). Ну ладно. Ты не пьёшь, вам нельзя. (бере склянку, перехиляє). Давай, держись. Микола до побачення! (виходить з номеру).

Хорунжий. (виглядає) Пішов?

Поручник. Чув?

Хорунжий. (киває).




КАРТИНА ТРИНАДЦЯТА

Великий номер готелю "Бусол". Підлога застелена газетами. Між рядами ліжок стіл. За столом, уставленим їжею, консервами та банками з томатним соком сидять Провідник та Хорунжий. Входить Поручник.

Провідник. Поручнику, що ви робили у п'ятницю у 511 номері?

Поручник (дивиться на Провідника, тоді на Хорунжого).

Хорунжий (киває головою). Дійсно. Знайшли з ким дружбу водити. Ось він вас застучав (показує якогось папірця).

Поручник. (продовжує дивитись).

Провідник. Ну, якщо ви так рішучо заперечуєте. Сідайте, будете членом колегії.

(Хорунжий потискає руку Поручникові). Дуже радий, що не помилився у вас.

(Поручник продовжує дивитись).

Провідник. Ну, що ж почнем. Запускайте.

(Хорунжий виглядає в коридор, когось окликає. Виходить перший стрілець).

Стрілець. Мельдую покорно що...

Поручник. Скорпіон, що ви робили у п'ятницю в 511 номері?

Скорпіон. Я не брав. Мене попросили потримати. Пане Поручнику, я ж зразу подумав, але ж ви знаєте...

Провідник. Добре, сідайте, з цим розберемося пізніше. Їжте.

(Скорпіон дивиться на всіх. Після паузи виходить кликати наступного. Повернувшись, нерішучо сідає. Входить другий стрілець)

Поручник. Ровере, що ви робили в п'ятницю в 511 номері?

Ровер. А що Лук'ян вам не казав? Він казав, що це для організації, а в нього вже не стоїть. Тільки ж це не в готелі було, а на хаті в однієї.

Хорунжий. Сідайте. Будете свідком.

Ровер. Я в житті свідком не був.

Поручник. Добре, будете співучасником.

(Ровер викликає чергового. Входить наступний)

Стрілець. Мельдую покорно, стрілець Лис...

Провідник. Лисе, голубчику, як ви могли...

Лис. Так вони казали, що з командиром домовляться, щоб тут дослужувати.

Поручник. Хто казав?

Лис. Ну, гвардійці ж.

Провідник. Сідайте.

(Лис гукає з коридору Рудого. Входить Рудий)

Рудий. О, а що це ви газетами застелили?

Хорунжий. А це щоб не псувати килим.

Поручник. Рудий, що ви робили в п'ятницю у 511 номері?

Рудий (знічується). Це просто мій старий знайомий з юридичного факультету. Він тепер працює юристконсультом в одній фірмі.

Хорунжий. Приїхав сюди з метою закупівлі вина?

Рудий. Так він вам уже казав?

Провідник. Сповідався. Сідайте, кушайтє.

(Рудий сідає)

Провідник. Стрільці, друзі, браття. В цей важкий для нас, нашої батьківщини і прогресивного людства час, хотілося б поговорити з вами за неприходящі родинні цінності. Справа в тому, що дзен буває істинний і не дзен.

Спочатку було слово, сказав Господь вустами євангеліста Іоанна. А я скажу вам, що цього слова було достатньо. Відтоді вищою і неприходящою цінністю є мовчання. Мудрець вчить мовчанням. Мовчання є підставою моралі. А єжелі хто усомнітся в судіє своєм...

Скорпіон. Сука внє закона!

Поручник. Так об чем же ж и речь!

Ровер. Так, що він нас заклав?

Хорунжий. З прізвищами і "поганялами".

Провідник. Друзі мої. Я закликаю вас до мовчання. Зрештою ж ми не за це говоримо. Справа не в протокольних подробицях. Справа в філософії. А ще хто рече яко люблю Бога, а брата свого ненавидить лож єсть.

(Ровер та Скорпіон заходять за спину Рудого)

Провідник. Ось властиво, що я хотів сказати вам на прощання.

Рудий. Так ми ж хотіли поговорити.

Поручник. Так поговорілі ж уже.

(Ровер накидує удавку. Починається шухер, крики)

Ровер. Ноги тримай!

Хорунжий. Лис, на двері!

Лис. Хтось іде.

(Провідник вмикає радіо. Звучить "Аве Марія". За дверима починається п'яний базар. Шум за дверима посилюється, починають гупати в двері. Хорунжий дістає з-під тумбочки автомата, кладе собі на коліна. Тіло Рудого загортають у ковдру, запихують під ліжко. Скорпіон з підлоги швидко збирає газети, тихо лаючись про себе. Газети викидає у смітник. Всі мерщій хапають стакані, починають пити. Скорпіон ховається у кутку за штору.

Поручник дає знак, Лис відкриває двері. В останню хвилину Ровер вішає удавку собі на шию.

Вламується п'яний конспіролог, з ним двоє москалів в марковській уніформі, густо переплетеній портупеями).

Конспіролог. Господа украинцы. Празнуете перемирие? А всё потому, что жиды засели. Только народная месть, свершение тайного правосудия, суды Фемы...

(Ровер знімає мотузку, починає готувати її знову).

Провідник. Ровере, ви ще не на пошті? Швидко. Візьміть з собою і Лиса.

Хорунжий. У нас тут товарищ пропал. Рыжый такой, вы не видели?

Один з москалів. Он только что из гостинницы вышел. С каким-то жидом.

Провідник. Ну Бог с ним, может он и сам жид.

Поручник. Яке брело, таке й здибало. Садітєсь господа.

(москалі сідають на ліжко під яким сховано Рудого)

Конспіролог. Вы читали Дугина? О королях-вампирах? Я, конечно, не во всём согласен с его концепциями. Но очищение кровью... Тайные отряды санаций... Сафари... Кровь и почва!

Поручник. Гавно и сахар. У нас так начальник курса говаривал. Бывало соберёт нас в ленинской комнате и начнём философствовать. Он ничего, кроме денатура не пил.

Москаль. Хороший человек. Славянин.

Поручник. Уволили его по болезни. Вирусный гепатит.

Другий москаль. А все жыды в Генеральном штабе. Взять бы одного, задушить. Кровь новомученников вопит к отмщению.

Хорунжий. Вопит.

Конспіролог. Да-да, вот именно. Господа, наш долг обьеденяться. Мы должны создатть тайную организацию.

Хорунжий. Значит в ресторан, господа?

(на виході)

Перший москаль. Союз меча и орала.

Другий москаль. Нет, это было кажеться, с генералом Кутёповим. Лучше союз орла и трезубца.

Поручник. Триголового орла.

(виставляє всіх за двері. Виходить сам. Закриває двері на замок. Скорпіон виходить з кутка, перевіряє чи зачинені двері. Хвилинку очікує. Тоді рішуче витягає Рудого за ноги з-під ліжка. Починає шмонати.)




КАРТИНА ЧОТИРНАДЦЯТА

Номер готелю "Бусол". В ліжку Лук'ян зі студенткою Тираспільського педінституту. У двері ввалюється Хорунжий та Стрілець. Обидва втомлені, в плащах, забризканих грязюкою, нав'ючені вантажами. Німа сцена.

Хорунжий. Лук'ян, термінова справа.

Лук'ян. Сядь, випий вінчику

(Лук'ян розсідається на ліжку, наливає з банки "сухаря". Панянка виставляє ноги з-під ковдри, розслабляється. Продовження німої сцени. Обурення прибулих фронтовиків в штилі "персонал каклєти жрьоть". Хорунжий вибирає склянку)

Хорунжий. З якої склянки вона пила?

(панянка ображається, обертається до стіни)

Лук'ян. Ну, так що там таке.

Хорунжий. Ти можеш її прибрати?

(панянка ображено встає і вдягається)

Панянка. Так я пойду?

Лук'ян. Так ти іді.

(виходить. І Лук'ян виходить за нею)

Хорунжий. (лається) Курва мать.

Лук'ян (повертається). Хлопці, що ві наїжжаєте, це ж "сотрудніца".

Хорунжий. А чого ж ти мовчав?

Лук'ян. А воно вам треба. Ви думаєте, що я все це для себе. Сробуйте знайти дурнів. щоб все це вам безкоштовно возили. Останнього разу, коли мі з цією каракадлою їздили, чемодан був кілограмів сорок. Вона несе переломлюється. Я позаду, а тут раз ручка обірвалася. Гуркоту було. Я аж очі заплющив, чекаю. Ні, наче обійшлося. А ви тут наїжжаєте. І на днях знову їхати.

Хорунжий. Треба сьогодні. Ситуація погіршилася. Почали в'язати. Підписали мир. Не знаю чи надовго. Ми їм тепер більше не потрібні. Треба про всяк випадок розсередити майно. У тебе є, де це все заникати?

Лук'ян. Знайдемо.

Хорунжий. Добре, ти зараз звалюй з готелю. Поживи десь на хаті. На вулиці не світися. На разі ось тобі (передає підривний заряд, запальну трубку). Коли доведеться рвати, покладеш зверху на гранату. Шнур горітиме п'ятдесят секунд. Можна встигнути вшитися (наливає ще вина, п'є). Ну все, Лук'ян, конай.

Лук'ян. Давайте. На разі, я в барі.

(Лук'ян. Стрілець з речами виходять. Хорунжий починає скидати бебехи до торби. Входять Провідник та Поручник).

Хорунжий. Пане Провіднику наших пов'язали в Кам'янці.

Провідник. Щось швидко.

Хорунжий. Кажуть, що за спробу державного перевороту. Те, що вдалося врятувати, я вивіз. Передав Лук'янові.

Провідник. Добре.

Хорунжий. Я тут ваші речі спакував. Конаємо?

Поручник. Куди?

Хорунжий. Не знаю. На Україну, хочби.

Поручник. Там внизу "дельфіни". Шмонають всі номери. Шукають зброю.

Хорунжий. Падло. Треба це кудись заникати .

(Хорунжий витягає з-під тумбочки автомат і починає метушитися)

Провідник. Що в нас тут є скидаємо на купу.

(Всі починають витягати з речей набої, гранати, зброю, рожки)

Поручник. (складає добру в сумку) Сусідній номер порожній. Я спробую через балкон туди занести.

(Поручник виходить на балкон.)

Хорунжий. Нє долго музика іграла.

Провідник. А що ж ви хотіли? Війна закінчилася, а з нею і свобода. А мир для таких, як ми - тюрма.

Хорунжий. Але щоб так швидко. Вочра ж іще збиралися послати групу на той бік. Весь цей тріпер збирали.

Провідник. Тепер вони нас за нього і пов'яжуть.

Хорунжий. За що?

Провідник. За те саме. Як це в них в молдавському кримінальному кодексі? "Незаконне переховування", "організація та участь".

(повертається Поручник)

Поручник. На Глінному з наших казарм вже зону зробили.

Хорунжий. (йде до ліжка) Я казав треба за молдаван підписуватися.

Провідник. Думаєш, в молдавських тюрмах краще годуватимуть? Властиво, для народу його захисники є найбільш небезпечними. Тих, кого не пов'язали, я розпустив. До наступної війни. Обіцяли бути. А я їм обіцяв війну.

Поручник. (виглядає за двері) "Дельфіни" шмонають вже третій поверх.

Провідник. МІж іншим. Дзвонили з Києва. Там факс прийшов, з Абхазії.

Хорунжий. Козаки вже там.

Провідник. Сьогоднішній світ створений в інтересах свинопасів. Козаки в ньому дискриміновані. Але справедливість має бути відновлена. Це і буде сенсом майбутньої революції. Є такі люди, що можуть бути лише при владі або в тюрмі. Не стало вояків, самі сторожа. Слабкість респектабельна, сила злочинна. Бо вони занадто слабкі, щоб винести будь-яке насильство. Зрештою повноцінне життя, це гра зі смертю ввиду тюрми.

(Стук у двері)




КАРТИНА П`ЯТНАДЦЯТА

(Епілог)

Залізнична станція "Роздільна". Люди з клунками, кілька бійців УНСО в підозрілих обносках з речовими мішками.

Ровер. Мусора! Конаєм потроху до виходу.

(УНСОвці переходять з лівого боку сцени на правий. Їм назустріч ввалюються мєнти на чолі зі "снабженцем". Мєнти дуже брутальні, лунають розрізнені репліки. Хапають. Ставлять обличчям до стіни, спиною до залу. Починають витрушувати гранати, набої. Виводять по одному. Ровер обертається по боках. Мєнтів немає. Обертається до залу. Рецитує в зал вірш за Придністров'я)

Ровер.

З собою паспорт, ніж тупий і гепнути дверима.
Залишити весь жах казенних коридорів,
Важку любов батьків, п'ястук дільничого, районних прокурорів,
У волю увійти, зробивши крок з перону
В спітнілу тісняву загального вагону.
Мороки по штабах в Тирасполі два дні,
Вважай знайшов собі притулок на війні.

В заквітчаних садах іде війна неквапна, мов життя
В забутому селі, де бруствер мов паркан,
Землянки-бліндажі, селяни-вояки в камуфляжі,
Стріляють в сад неквапно і одержують із саду.
Лиш іноді заводяться вночі,
Тоді повітря переповнене залізом
Котре колись зупиниться в тобі.
Життя бринить як звук басової струни,
І вперше молишся щоби якась рука
Струни торкалась знову.
Війна в саду - тут є щось підставове.
Смерть присутня і тихо дихає в лице.

Коли тебе з позицій змінять
Й до міста повезуть поимтись до пуття
Підеш по вулицях іще не взятих ворогами
І зрозумієш, що є три підстави у буття:
Смерть, зброя і жінки з засмаглими ногами.

(Опускається завіса)

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины