30 грудня 1993

АЛЬТЕРНАТИВА ВСЬОМУ


"Вісті з України"

Після нетривалих пошуків ритуальної бомби, без якої нині не починається жоден сяк-так солідний форум, у Будинку кіно 18 грудня відбулося вручення нагород бійцям Української Народної Самооборони, які воювали в Абхазії на боці грузинських урядових військ. У листівках, розвішаних у центрі міста, поруч із традиційним запрошенням до “друзів УНА” стояла симптоматична примітка “явка обов'язкова”.

Той самий “дружній тон” відчувався й у промовах лідерів УНА-УНСО, і в атмосфері цілого зібрання. Більшість у залі складали молоді хлопці в плямистих одностроях. Ці люди повернулися зі справжньої сучасної війни, і для багатьох із них вона вже не була першою: рясніли медалі “Защитнику Приднестровья”. Теперь - Абхазія. Десятки зо три українських громадян нагороджені почесною відзнакою Грузинської держави - орденом Вахтанга Горгасала. Семеро з них уже ніколи не побачать Україну. Кількість поранених - 20. Як сказав голова УНА і командир УНСО Юрій Шухевич, попереду ще багато боїв, ідейних і мілітарних. А його заступник зазначив, що організація існує і зростає швидкими темпами.

Про інтерес до УНА-УНСО свідчила і кількість журналістів, які прийшли того дня в Будинок кіно. З малопримітної політичної секти праворадикального зразка УНА за три-чотири роки вітчизняної демократії перетворилася на політичний чинник. Вона першою в Україні зробила ставку на силу і громадянську війну. Це єдина політична організація, яка має власні збройні формування - загони УНСО. Їхня участь у міжконфесійних сутичках, а пізніше у збройних конфліктах на території колишнього СРСР забезпечила УНА впевнене лідерство на крайньому правому фланзі українського суспільства.

Подивитися саме в той бік з особливо пильною увагою примушують результати виборів у Росії та загальні тенденції європейського політичного життя останнього часу. Однак, якщо в Європі неонацизм є переважно захисним, спрямованим проти іммігрантів зі сходу і півдня, а в Росії він має насамперед реваншистські цілі й спонуки, то Українська Національна Асамблея не приховує своїх експансіоністських намірів і ставить за мету не менш як побудову нової Київської Русі. Кордони майбутньої слов'янської імперії з центром у Києві для лідерів УНА-УНСО не є тепер найактуальнішою проблемою. Скрізь, де знаходив свій геополітичний інтерес старший російський брат, копали шанці і його задерикуваті українські антиподи-послідовники. Однак час учнівства, здається, наближається до завершення. Про це свідчать відверто іронічні висловлювання з приводу особи Жириновськосо, а також недвозначна вимога голови політичної референтури УНА Антолія Лупиноса до колег-праворадикалів у республіках колишнього СРСР: тільки києвоцентрична ідея може бути прийнятною для слов'янського регіону. Отже, УНА не вважає своїм головним ворогом Москву, як то було традиційно для українських націоналістів, а лише планує підпорядкувати її Києву.

Про справжніх ворогів, з якими має вестися рішуча й непримиренна боротьба, було сказано тим самим Анатолієм Лупиносом. Це “транснаціональні сили”, осереддя яких - у Тель-Авіві та Вашингтоні. Один із промовців звернувся до присутніх зі словами: “Вітаю ветеранів третьої світової війни!” Інший сформулював геополітичну прогресію УНА-УНСО: якщо раніше йшлося про захист України, то нині вже стоїть завдання оборони слов'янства, а завтра треба буде рятувати цілу білу расу.

З цієї історичної перспективи нинішня політична ситуація в Україні, сили, що діють у ній, мають для УНА вигляд несерйозної метушні. “Мертвяки”, “жертовні баранчики” - інших характеристик легальні українські політики, а надто - можновладці, від радикалів не заслужили. “Вони не здатні боротися, вони повтікають, тільки-но запахне в повітрі смаженим”, - говорять унсовці. “Початок новій Українській державі поклали перші жертви УНСО і перші жертви її ворогів, устрій майбутньої Української держави називається Українська Національна Асамблея”, - його ж слова.

Можна прогнозувати, що загострення політичної кризи і поглиблення економічних негараздів приверне на бік УНА невдоволених і зневірених. “УНА немає альтернативи. УНА - альтернатива всьому - у цій короткій формулі відображено головний принцип, за яким радикали набирають бали. Принцип цей довів свою ефективність у 1917 році в Росії, у 1933-му - в Німеччині. Ним уже скористалися свого часу й українські націонал-демократи. Але тепер моральне право на тотальну негацію почувають лише націонал-радикали: вони не встигли заплямувати себе владою.

В УНА люблять називати свою організацію “зграєю”, і поки що вона справді стать поза суспільством, поза його усталеними зв'язками і нормами. УНА принципово не хоче миритися із законами, вона претендує на те, щоб диктувати власні. Включення УНА до політичної системи України матиме великі наслідки для самої організації, котра вже не зможе бути непримиренною опозицією, а змушена буде шукати політичних союзів, компромісів і переглянути свої ідеї “світової революції”. Проблематичною виглядає і єдність її рядів. Уже сьогодні можна говорити про низку ідейних течій серед її проводу, і вони виявлять несумісність, коли прийдуть до випробування реальною політикою.

Але не менше значення матиме цей процес для цілої української політичної системи. Можна прогнозувати відхід частини симпатиків радикальних комуністів, створення балансу ліво- і праворадикальних сил, в якому перевага компартії не виглядає дуже переконливою.

Можливі несподівані тандеми і консорції, здатність до яких УНА підтвердила тісним співробітництвом з Київским патріархатом УПЦ.

Багато тут залежатиме від того, чи буде надано УНА можливість брати участь у виборах навесні 1994 року. Голослівні заборони, поєднані з фактичною безкарністю, загрожують витворенням ще однієї “партії нового типу”, надто послідовної у своєму прагненні бути альтернативою усьому.

С. Вронич

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины