25 січня 1994

У ВЕЛИКОМУ БРУДІ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ


"Ратуша"

Автора цих рядків, мешканця Львова Реваза Бзікадзе примусили взятися за перо численні публікації про участь стрільців УНСО в абхазо-грузинській війні. У кращому випадку, автори цих публікацій запитували: "Навіщо вам, хлопці, чужа сторона?". У гіршому - звинувачували унсовців у найманстві. Писали про УНСО люди, які самі не бачили страхіть цієї війни. Сьогодні "Ратуша" надає слово очевидцеві.

У серпні 1992 року я зрозумів, що у Грузії трапилось щось серйозне, і повернувся на батьківщину. 14 серпня розпочалася національна трагедія Грузії. Саме в цей день грузинські війська при підтримці танків увійшли в Абхазію, керівництво якої збиралося вивести автономію зі складу Грузії. Абхазька гвардія чинила активний спротив. Сухумі був повністю розграбований. Грабували всі: національні гвардійці Грузії й неповнолітні шмаркачі. В місті панував хаос, на лицях мешканців - відчай і страх. Коли говорять, що національна гвардія Грузії формувалась з інтелігенції, мене починає нудити. Ці "інтелігенти" зламали мені руку, з'ясовуючи, чи я, часом, не "абхазький шпигун зі Львова". Березень 1993 року. Я знов у Сухумі. Місто "сонця і пальм" - стояло у вогні, вівся щоденно артобстріл.

Це була справжня війна з використанням установок "Град", "Алазані", "Ураган". У грузинів - танки Т-72, у абхазів (хоча, які там абхази, якщо воювали головно росіяни?) - сучасні танки Т-80. В районі Гульріпші з моря підійшов великий російський десантний корабель "для евакуації біженців". Люди благають про допомогу, а на корабель завантажуються награбовані автомобілі, меблі, інші речі. На території колишнього піонертабору "Чорноморець" дислокувався бронетанковий батальйон Грузії. Поряд стояв загін УНСО. Дивлячись на цей підрозділ, де панували дисципліна й порядок, я відчував сором за грузинських вояків. Пізніше наші шляхи з унсовцями перетнулися ще раз - на Шромському перевалі, де загін УНСО відчайдушно відбивав атаки ворогів. В кінці липня в один день там загинули стрілець УНСО Роман Галазика й мої друзі-брати Сохадзе та сержант Тодуа.

Кожен день війни забирав життя друзів. Ми клялися на їх могилах помститися ворогу. Отримала важке поранення Олена Ісаєва, хоча на її плечі висів не автомат, а санітарна сумка. На якій ще війні продавали людей? Був навіть умовний прейскурант. За мертвого - 500 тисяч рублів, за живого полоненого - від 2 до 5 мільйонів. Мій друг, журналіст Олександр Берулава з простріленимн ногами потрапив у полон. Поки родичі й товариші збирали гроші для викупу, у нього почалась гангрена. Вересень.

Чергова можливість припинення вогню, початок мирних переговорів. І несподіваний напад озброєних до зубів чеченців і росіян на роззброєний Сухумі. Знову ллється кров, палають цілі квартали. Шеварднадзе надсилає Єльцину телеграму зі згодою на вступ Грузії в СНД і введення "миротворчих" сил Росії в зону конфлікту. Фактично, Грузія поставлена на коліна. Починається справжній геноцид грузинського населення. Всіх, хто по встиг втекти, - знищують.

Грузія не програла війну Абхазії. Грузія програла Росії, яка й сьогодні горить бажанням бути "миротворцем". Ми, грузини, ніколи не забудемо загиблих за свободу та цілісність Грузії українських вояків Романа Галазику, Віктора Нестерчука, Володимира Крутика, Леоніда Ткачука, Сергія Обуха, Романа Музику, Олексу Довгого. Проте нехай і українські політики не забувають про головний принцип російської імперії - розділяй і пануй. Стрільці УНСО воліли зустріти спільного ворога на землях Грузії. Саме там можна було надовго припинити намагання росіян й надалі панувати над іншими народами. Не вдалося. Загибель стрільців УНСО закликає до пам'яті і пальності. Наша війна повинна чомусь навчити і українців.

Р. Бзікадзе (Сухумі)

© УНА-УНСО. Передрук матерiалiв можливий лише з посиланням на http://www.una-unso.org!
Новости Украины